Вінничани почали обговорювати декомунізацію

Прийнятий на минулому тижні закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки» активно почали обговорювати вінниччани.

Але поки що тільки у соціальній мережі. І традиційно для Вінниці, обговорюється тільки один аспект законопроекту: можливе перейменування вулиць.

І це, до речі, символічно для Вінниці. Пригадаймо, як в період розробки пам’ятника Шевченку вінничани активно обговорювали в мережах, яким він має бути? Чи потрібен він взагалі у Вінниці?

І коли було прийняте рішення, і оголошено про встановлення пам’ятника Кобзарю біля краєзнавчого музею, серед політично активних вінничан з’явилися незадоволені. І вони навіть  встановили «свого» Шевченка на Театральній площі. 
То ж не важко спрогнозувати, що така акція, як перейменування вулиць теж викличе певну кількість протестів. Протестувати будуть як у мережах, так і під мерією, на майдані Небесної Сотні. 

В.о. міського голови Сергій Моргунов дуже обережно розповів про перейменування вулиць: Він сказав, що питання перейменування вулиць, яке є непростим, оскільки стосується безпосередньо громади, зокрема, тих людей, які на них мешкають. 
Крім того, серед назв вулиць є прізвища людей, які для Вінниці зробили дуже багато, проживши життя в радянський період. Тому знову ж таки потрібно дуже виважено підходити до цього питання і обов’язково радитись з громадою. 

«Ми не відходимо від нашого принципу – перейменування вулиці повинно бути із спілкуванням з людьми, які там живуть, і треба це пояснювати. Тому що одне діло – відмовитись від однієї назви, а друге - присвоїти. Тут без спілкування з громадою неможна, бо цей процес буде набувати конфліктного значення, тому ми тут повинні враховувати все», - вважає Моргунов.
У Вінниці є навіть приклад провального спілкування з вінничанами на цю тему. Так, мешканці вулиці Іванова на громадських слуханнях провалили її перейменування на вулицю Героя Небесної Сотні Максима Шимка.
Говорять, що інспірував зрив перейменування депутат міськради Савельєв. 

Щоправда – закон категоричний: вулиці, що містять у назвах тоталітарні і радянські символи і ідеї, повинні бути перейменовані. На які? От тут-то й питання!

Вінницький історик, Олександр Федоришин на сторінці у Фейсбук «Історія Вінниці» написав:
«З наступного тижня Вінницька міська рада, згідно з ухваленим ВР законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» створить спеціальну комісію.
Найперше її завдання - моніторинг усіх знаків та символів, які містять таку символіку у Вінниці.
Очевидно, наступним кроком будуть вулиці».

І тут почалося. 

Серед різних варіантів можливих перейменувань потрапили під дискусії у мережі саме вулиці названі в честь одіозних і кривавих діячів СРСР. Таких як Свердлов, Едельштейн, Дундича,  Блюхера, Павліка Морозова, Володарського  тощо. 
Вінничани умовно розподілилися на три групи в своїх коментарях.
Перші – ті, що прагнуть перейменування негайного, вони також вважають, що не можна йти по шляху перейменувань в бік назв: "Зодичіх", "абрікосових", "виноградних" та інш. 

«Маємо багато видатних осіб, пов"язаних з історієй міста, потрібно, на решті, згадати про героїв УНР та ЗУНР». Вважають вони. 

Другі – прихильники «м’якого» перейменування. Вони вважають, що до цього слід підходити дуже акуратно, і деякі вулиці (наприклад Поліни Осипенко, Лялі Ратушної) слід залишити з нинішніми назвами.

І треті, вважають: нічого перейменовувати не треба.

Але – закон невблаганний. Перейменовувати треба. Якщо цей процес залишити на совісті мешканців міста, то і в майбутньому мешканці вулиці, скажімо, Свердлова, житимуть з цією назвою до скону. 

От, наприклад, відомий вінничанин Олександр Шемет вважає, що комісія має вибудувати схему пріоритетів. 
«На мою думку першими в черзі на заміну назв має бути повернення історичних назв цих вулиць (перші назви), якщо ці перші назви не відповідають сучасному розумінню історії України (наприклад, дуже дивним було б повернення топонімів з сомну імператорського сімейства Романових), то наступними на черзі мають бути назви повязані з історією міста - Брати Коріятовичі, Петро Могила, сімї Грохольських і тому подібне і так далі. Тільки в кінці цієї ієрархії мають бути події і особистості останніх часів. Щоб через певний час знову не прийшлось переіменовувати вулиці».

З ним важко не погодитися. Тільки треба, щоб перейменуванням займалися у комісії фахівці з історії Вінниці і громадські авторитети.  І в жодному випадку не треба консультуватися з мешканцями цих вулиць. Бо спрацюють старі радянські стереотипи,  і звичка – нічого не міняти. Так характерна для обивателя.