Під час Революції Гідності патріотичний Майдан був і у Донецьку. Багатотисячний! Однак скоро патріотам збиратися там разом стало небезпечно для життя. Мало хто знав би про це, якби не спроба достукатися до правди через книгу. Вона має назву «Історії несепаратисток». І з’явилася книжка завдяки, як би це не парадоксально звучало, нерозумінню нами, вінничанами, тих, кого називаємо переселенцями. І хто, приїхавши до нас із мрією побачити нас – мирних і патріотичних – аби бути поряд, почув у спину «сепаратисти». Зняти це тавро першими вирішили студенти та викладачі Донецького національного університету, який після активних бойових дій, переїхав до Вінниці.
– Збірка «Історії несепаратисток» готувалася півроку – з часу переїзду ДонНУ до Вінниці. Мені розповіли про ідею такого діалогу між тими, хто переїхав з Донецька та вінницькою громадою. Я відразу загорілася бажанням розповісти свою історію. Особисто мені писати було і легко, і важко водночас. Легко, бо емоцій було багато. Важко через те, що в голові знов і знов виринали картини захопленої ОДА, біль від втрати знайомих, – розповідає Олена Зашко – студентка ДонНУ, журналіст, історією якої і розпочинається книжка.
Натхненницею, або як її ще називає голова Вінницької громадської організації «ВІСЬ» Світлана Дубина, «мамою» збірки стала Олена Тараненко – в.о. завідувача кафедри журналістики ДонНУ.
– Почувши, що до нас має переїздити донецький університет, я дуже зраділа. За те, що наше місто стало прикладом для інших, як потрібно допомагати людям у скруту. Спілкуючись з пані Оленою про потреби, вияснили в розмові, що незадоволеною залишається потреба інформаційна, – розповіла Світлана Дубина.
– Це правда. На жаль, ми досі не знайшли повного порозуміння. Ми вважали, що свою патріотичну позицію висловили, коли переїхали сюди. А почули у спину «сепаратисти». Чомусь наші колеги-журналісти з екранів говорять і повторюють, що війна йде на Донбасі. І виходить, що ми винні у цьому. Я цього не хотіла, мої рідні і друзі цього не хотіли… І війна не на Донбасі йде – вона в Україні, бо ми живемо на тій же землі, маємо такі ж паспорти громадян України. І ми приїхали, щоб бути разом з вами. І разом боротися, – говорить Олена Тараненко.
Розповідає також, що коректори, які вичитували книжку, вперше не змогли її сухо та монотонно редагувати – зміст історій настільки чіпляв, що читати без сліз було неможливо.
Наклад книжки – 300 примірників. Проте організатори вже кажуть, що це лише перша ластівка. Планується поширювати збірку й в електронному варіанті, а також зробити переклад англійською – аби ці «Історії…» прочитала й міжнародна спільнота.
ДОВІДКА:
«Історії несепаратисток» надруковані за фінансової підтримки Міжнародного благодійного фонду «Український жіночий фонд» та за підтримки Вінницької громадської організації «Інформаційно-просвітницький центр “ВІСЬ».
Коментарі