Приборівка, що на Вінниччині, судиться з Держкомземом за громадське пасовище

У Вінницькому окружному адміністративному суді розпочалося безпрецедентне судове засідання: громада Приборівки позивається до головного управління Держкомзему в надії повернути громадське пасовище.

Ще у березні мешканці Приборівки побачили, що місцевий фермер Віталій Лановенко заходився орати землі громадського пасовища сільської ради. При цьому пред’явив отетерілій громаді договір оренди, укладений з обласним управлінням Держкомзему. Перша реакція – подив і обурення. Селян вже вкотре нахабно обікрали! Бо, виявляється, ні сільська рада, ні громада нічого не знали про наміри віддати їхнє пасовище, про роботу землевпорядників по відводу пасовища, про узгодження меж з суміжними землевласниками.

Олександр Гриценко, член Української секції Міжнародного товариства прав людини, котрий представляє в суді інтереси мешканців Приборівки, розповідає:

«24 роки селяни випасали тут худобу на законних підставах і мали усі права на громадське пасовище. На початку 90-х масово створювались громадські пасовища для індивідуального випасу худоби. Тільки у Липовецькому районі 3,5 тисячі гектарів пасовищ були віддані людям. На приборівському пасовищі випасалося 70-80 корів. А всього на два села було створено 4 пасовища — 94 гектари. Але зараз залишилося одне — 10 чи 12 гектарів. Якщо коротко і в двох словах – відбулось мародерство. Мародерство під час війни на Сході і на цілком мирній території України.

У 2011 році був створений найбільш корумпований в країні орган – Держкомзем, який був підпорядкований Мінагрополітики (а фактично Президенту — Положення про Держкомзем було затверджено Указом Януковича). В органів місцевого самоврядування були відібрані і передані Держкомзему безпрецедентні повноваження розпоряджатись землями державної власності, причому, все згідно з законами, котрі звільняли установу від необхідності погоджувати з органами місцевого самоврядування свої рішення. Але у 2012 році громадські пасовища, згідно з чинним законодавством, були визнані землями комунальної власності в переліку «об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади». А для сформованих земельних ділянок, які зареєстровані в кадастрі, передбачено спрощений і невитратний механізм їх передачі в комунальну власність громадам.

Таким чином, була створена можливість перевести громадські пасовища у комунальну власність і сільським радам самостійно ними розпоряджатись. Думаєте, розмежували? Ні! Більше того, в Держкомземі, зрозумівши, що великі масиви землі, ось так, без хабарів, відходять сільським громадам — взялись в 2014 році поспішно роздавати їх в оренду чи у власність. Нова влада схаменулась лише в кінці 2014-го, і розпорядженням віце-прем'єра Володимира Гройсмана зобов’язала погоджувати з органами самоврядування дозволи на відвід земельних ділянок. У січні 2015 року Держкомзем реорганізували в Держгеокадастр. Проте вивіску поміняли, а кадри і функції, поки, ні!»

Судді дали можливість обом сторонам конфлікту до 11 вересня владнати ситуацію. Але хто, кому і чому має поступатися?

«Батько Віталія Лановенка, місцевий фермер, людина шанована, номінант на звання «Людини року», якимось чином «викрутив» шматок землі для синового бізнесу. Ми по-людськи просили його: відмовтеся, і люди це оцінять. Але на одному загальному зібранні він привселюдно заявив, що не збирається відмовлятися від цієї землі. А тепер раптом погодився поступитися для селян частинкою загарбаного пасовища, — розповідає Олександр Гриценко. — Та вважаю, що це несправедливо, бо чому громада, в котрої незаконно забрали пасовище, має поступатися його частиною?

Як можна випасати худобу, коли поряд поле, котре протруюється? Я категорично проти вирішення проблеми в такий спосіб. Вважаю, що той, хто брав хабарі, тепер нехай шукає для цього фермера землю в іншому місці».

У Держгеокадастрі посилаються на те, що це землі запасу державної власності. Тому установа має право без погодження з сільською радою вирішувати, кому віддали ці землі. Юристи знають, що боротьба буде запеклою, але, між тим, незворушні. Справді, офіційне погодження на документі сільська рада не має ставити. Але це не означає, що вона не має бути взагалі поінформована про якісь наміри. А поки в судах триватимуть баталії, селяни підготували звернення до Президента.