Із виходу вінницьких нацгвардійців з оточення на Бахмутській трасі 32-го блокпосту минуло півтора роки, але не всі вінницькі герої тієї “оборони” отримали свої нагороди. Бо по гарячих слідах рятівнику 32-го “клапану” Андрію Ліпському навіть обіцяли дати Героя України! Адже саме він пішов до російських козаків у заставу та домовлявся про коридор життя для 112 бойових побратимів.
Замість Зірки Героя боєць вінницької частини Національної гвардії 3008 із позивним “Док” отримав кримінальну справу, інвалідну паличку та 8 шурупів у спину, що тримають його хребет після поранення. Тому на подальше лікування Андрія “Дока” в Австрії волонтери вже збирають дорогі євро... Але йому не дають закордонний паспорт через ту саму кримінальну справу за перемовини із сепаратистами...
- Як твоє здоров’я? Чому досі на паличці?, - запитали ми в Андрія Ліпського.
- Я мрію, щоб в мене нічого не боліло... Бо три місяці тому мені за 100 тисяч волонтерських гривень у Києві поставили на хребет титанову пластину... І закрутили її 8-ма медичними шурупами... Держава нам навіть не сказала дякую, бо лише днями мої хлопці із 3008 отримали посвідчення учасника бойових дій.
А я досі не можу пройти ВЛК — військову лікарську комісію, бо немає однієї нещасної довідки Н-5. Довідку не дають, бо досі відкрита на мене кримінальна справа. Так само паспорт для лікування в Європі не дають, бо вже 10-й слідчий мене і не садить до тюрми і справу по 258-й статті “тероризм” не закриває...
Коротше кажучи, замкнене коло бюрократії та байдужості. Без цього я не можу собі оформити пенсію, пільги і нормально лікуватись. Лише у тролейбусі маю право їхати без квитка. Весь цей час живу і виживаю за кошти волонтерів, друзів та своєї родини… А ви кажете Герой? Мабуть, стану на милиці і поїду в столицю під Міністерство оборони за цією клятою довідкою…
- Чому не закривають твою справу?
- Вони у військовій прокуратурі вже не знають, що з нею робити... Неофіційно мені кажуть, що претензій жодних до Ліпського немає. Але так само немає команди згори закрити справу і вона висить. А я підвішений за неї немов риба на гачку... Хлопці, яких я врятував готові підписатись за мене, але їх ніхто не викликає. Командиру частини і офіцерам, з якими я був там, мабуть байдуже що і як із моїм життям, здоров’я і шансами жити без палички...Мабуть, тримають на мене зуб за те бажання жити і вийти до своїх із оточення.