На вінницькому постмайданівському просторі почався черговий етап чвар. Деякі місцеві активісти публічно нарікають голові Вінницької облради Сергію Світку що дарма підтримали його та заради збереження посади зривали сесію 6 грудня 2014-го, захоплюючи адміністративну будівлю. Звинувачення на очільника представницького органу вони пояснюють тим, що він не виправдав їхні очікування.
На початку 2014 року всі демократичні сили виступали єдиним фронтом, але вже в перші дні після повалення режиму Януковича представники окремих партій вважали себе ображеними, оскільки не отримали очікуваних посад. Остаточно перший «розкол» в демократичному русі сформувався з початком передвиборчої президентської кампанії. Якщо на рівні Верховної Ради різні політичні сили попри суперечки тримаються разом, то Вінницю об’єднавчий процес фактично оминув.
Маркером неоднозначної ситуації у місті стали події «6 грудня». Начебто депутатська більшість облради збиралася переобрати голову. Щоб відстояти Сергія Свитка, кандидатуру якого підтримали на Майдані наприкінці лютого, представники певних політичних сил та громадських організацій остаточно «спалили мости». Відбулись події 6 грудня.
Захоплення облради з епатажем та димом не вирішило проблем. Починаючи з наступного дня між різними посадовцями почався пошук компромісу. Але він не всіх влаштував. З одного боку, С. Світко усвідомлював, що кожна зі сторін має йти по поступки, а з іншого фактично був змушений підтримувати своїх «захисників», навіть розуміючи, що інколи вони вимагають нездійсненного чи те, що не в його повноваженнях або можливостях.
Наступні місяці певні сили та окремі депутати пишалися тим, що спромоглися утримати Сергія Михайловича на посаді, тому він їм зобов’язаний. Остаточний розлад відносин вчорашніх союзників почався в липні. Принаймні кілька публічних заяв вказують на те, до вороття колишніх стосунків занадто далеко.
Формальним приводом для «конфронтації» стала заява голови обради до начальника УМВС Ігоря Моренця «З проханням вжити заходів реагування для встановлення фактів, викладених в статтях: “Мразі» не вони, пане міністре” №23 від 3.06.2015 р. (автор Тетяна Редько), «Чи платили за посади нові головні лікарі обласних медичних закладів уже після революції?» №24 від 10 червня 2015 р. (автор Людмила Поліщук), що опубліковані в газеті “33-й канал”».
Згодом 1 липня за доручення С. Свитка його заступник Наталя Солейко на засіданні постійної комісії облради з питань соціального захисту, зайнятості населення та охорони праці намагалася винести на розгляд рішення щодо дисциплінарного покарання головного лікаря одного з інтернатів області. Але за відсутності кворуму рішення депутати не винесли.
Вочевидь, не такої реакції чекали у виданні, де два співзасновники є депутатами облради, які долучилися до «захисту» Свитка в грудні минулого року. Заступник головного редактора Тетяна Редько в Facebook 17 липня написала, що не побачила від очільника облради «за півроку жодного ефективного результату боротьби з корупцією» та сприймання критики, як належне. Також вона нагадала про стосунки з газетою.