У єдиній вежі домінікан, яка збереглась до наших днів у порівняно досить непоганому стані, на території Мурів, працює група архітекторів і реставраторів. Майже за місяць роботи у вежі і колишніх стайнях вони вигребли чималий «урожай», починаючи від чобіт, металевої стружки, вкраденої схованої і перехованої черепиці, опудал тварин і завершуючи звичайними підшивками сценаріїв свят і нот. Та найцікавіше те, що архітектори «відкопали» залишки печі, підлоги XVIII ст., вентиляційні шахтивежі і розчистили автентичну підлогу стайні з особливою кладкою.
Нагадаємо, що розчищення території і «діагностика» Мурів (а це південна та західна стіни XVII століття, південно-західна кутова башта та прибудованої в середині XVIII століття стайні, що належать до комплексу колишнього домініканського монастиря), здійснюється у рамках договору між Вінницькою Єпархією Української Православної Церкви МП (вказана територія юридично належить єпархії – Авт.) і співробітниками Українського державного науково-дослідного і проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація». Відповідно релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору і фінансує роботи інституту. Останні зобов’язались розробити проектно-кошторисну документацію на проведення першочергових протиаварійних та невідкладних консерваційних робіт на території Мурів. І уже провели чимало аналізів: здійснили геофізичні дослідження, геодезичні, взяли проби зразків на виявлення радіації і зразки будівельних матеріалів цегли і розчину, щоб встановити їх хімічний склад та уточнити датування пам’ятки.
Та поки одним із першим завдань, як пояснює головний архітектор, науковий керівник проекту Анатолій Ізотов, який представляє інститут «УкрНДІпроектреставрацію», є недопущення руйнації пам’ятки архітектури, укріпити її, щоб уподальшому можна було провести реставраційні роботи.
Тож у башті спочатку розчистили підлогу від чималого шару будівельного сміття, радянської цегли, кахлів, асфальту, радянського та німецького бетонів.
«У радянські часи в башті проживали люди, це була так би мовити «квартира», через що у вікнах прорубали нові вікна, влаштували туалет, каналізацію, водопровід. Під час війни в стайнях були німецькі, а пізніше – радянські автомобільні майстерні, склади, житлові та виробничі приміщення, стояли токарно-слюсарні станки. Можу сказати, що «працювали» тут довго, бо лише з однієї ями ми винесли вісім тачок металевої стружки, а ось бетоні подушки з металевими анкерами буде демонтовано пізніше, щоб відновити історичну підлогу, – розповідає Анатолій Ізотов. – Підлогу, думаю, ми зможемо відновити. Чого тільки тут ми не знайшли. І гнізда птахів, коріння дерев, яке крізь стіни башти проросло всередину, і бійниці, і вентиляційні і водоскидні шахти, які приховувала радянська штукатурка. Роботи вистачає. Лише за перші дні ми вивезли близько 120 тон сміття».
Унікальну різночасову підлогу у стайнях і башті ХІХ століття промаркують, зафіксують на кресленнях та фотографіях з усіма типами кладки. Потім знімуть і помістять у бокси. Теж саме зроблять і з цегляною підлогою ХVІІІ століття. Потім науковці знімуть грунти, які заважають, і підсилять фундамент. І аж після цього цеглину за цеглиною підлоги ХІХ сторіччя викладуть на своє місце.
Південна та західна ділянки муру XVII століття, південно-західна кутова башта та прибудована в середині XVIII століття стайня, що належать до комплексу колишнього домініканського монастиря, є пам’яткою архітектури національного значення, яка перебуває на державному обліку, як Башта і мур (охоронний № 55/3 )ще в 1963 році.
Перша науково-проектна документація по даній пам’ятці була виконана нинішнім інститутом «УкрНДІпроектреставрація» ще в 1949 році. Пізніше київські реставратори займались комплексом Мурів в 1960-ті, 1980-ті та на початку 1990- х років.
Анна Ковальчук