Під час навчальних військових зборів тероборони у Козятині в інструктора з рукопашного бою зупинилося серце просто посеред виконання вправи.
Коли вже ніхто не вірив у те, що він виживе, за його життя до останнього боровся фельдшер місцевої «швидкої» Євген Гижа. Завдяки професіоналізму та наполегливості фельдшера серце інструктора таки забилося знову... аж на 22 хвилині після зупинки.
– На 300 осіб, які брали участь у зборах тероборони, я був єдиний медик. Показував, як надавати першу медичну допомогу. Оскільки хлопці у нас були різні (від 20 до 60 років), мали багато скарг на високий тиск, серце. Тому я звернувся до голови Козятинської адміністрації Олега Оркуші, щоб той допоміг оснастити нас усіма потрібними препаратами, — пригадує фельдшер Євген Гижа. — У передостанній день військових зборів до нас приїхав інструктор з рукопашного бою. Він з самого ранку провів складне чотиригодинне тренування. Хоч йому було близько 60 років, але вправи він виконував «на ура». Але під час демонстрації однієї з них впав. Спочатку всі подумали: це — в межах вправи, і зараз він встане, щоб показати черговий елемент. Але у нього настала миттєва смерть. Зупинилося серце та дихання. Я від нього знаходився в трьох метрах. Одразу підбіг і почав реанімувати. Дуже допомагало те, що у мене був набір медикаментів, який я напередодні просив. Поряд був демобілізований фельдшер, який допомагав. Ми підготували інструктора до приїзду карети «швидкої», яка привезла дефібрілятор.
І хоч на місце НП приїхала «швидка», Євген Гижа все одно залишався головним у боротьбі за життя вінничанина Анатолія. Оскільки саме він з першої секунди смерті інструктора надавав першу меддопомогу.
– Я не вважаю, що сам зробив щось дивовижне чи героїчне. Це наша звична робота. Ми працювали у команді: хтось набирав крапельницю, хтось чимось іншим допомагав. Я застосовував дефібрилятор. Серце чоловіка забилося після третьої спроби, хоча таке буває рідко. Третій раз мало коли пробують. Зазвичай два рази. Якщо з другої спроби не завели, то з третьої навряд чи серце заб'ється. Я вирішив йти на максимум. Хотів знати, що зробив все, що міг, для того, щоб врятувати Анатолія. І це сталося — серце інструктора знову забилося. Тільки в той момент я зрозумів, що на мені зосередили погляди триста учасників зборів тероборони. До цього я не помічав їх, думав лише про порятунок. Коли серце інструктора забилося, я повернувся до реальності.
Дивом було те, що серце забилося на 22-й хвилині. Це за 28 років практики у мене вперше. Коли Анатолій ожив, у мене аж мурашки по шкірі побігли.
Вінничанин, якого витягли з того світу, зараз проходить лікування. Чоловік не хоче називати свого прізвища в зв'язку зі своїм родом діяльності. Вінничанин — інструктор з рукопашного бою і військової підготовки. З 1975 р. займається карате та іншими бойовими мистецтвами. Зараз у зв'язку з ситуацією в країні готує хлопців, які їдуть в АТО. Чоловік розповідає, що до цього не скаржився на серце. Думає, що вплинуло перенавантаження на тренуванні.
– Я показував, як проводити захоплення приміщення. Потім мене попросили показати щось з карате. Показав одну вправу. Мій напарник потім мені розповідав, що я зробив і другу вправу. Я цього вже не пам'ятаю. Втратив свідомість. Не хочу казати, що саме я бачив у момент клінічної смерті. Скажу одне: був там, де мав бути. І відчував, що біля мене щось відбувається, що мені допомагають. Перше, що пам'ятаю, коли прийшов до свідомості, оплески бійців, — пригадує інструктор Анатолій. — Думаю: нічого не відбувається випадково. Ще як тільки я заїхав на територію зборів, Євген був першим, кого побачив. Він якраз демонстрував, як надавати медичну допомогу при зупинці серця. Чомусь його обличчя закарбувалося у мене в пам'яті. Тепер розумію, чому. Це був знак. Саме він врятував моє серце. Я йому дуже вдячний.