10 жовтня у Вінниці у рамках проекту «Паліативна та хоспісна допомога дітям Вінниччини» відбувся забіг «Цінуй життя». Мета - привернути увагу громадськості до теми паліативної допомоги.
Проблемі смертельно хворих в Україні приділяють дуже мало уваги, визнають експерти. На сьогодні невиліковно хворі діти помирають вдома, на руках у батьків. Тож громадська організація «Вінницька асоціація медиків» започаткувала проект«Паліативна та хоспісна допомога дітям Вінниччини», у рамках якого відбувся марафон «Цінуй життя». Волонтери-медики у різній формі поширювали інформацію про проблему паліативних хворих та необхідність відкриття для них хоспісу у Вінниці.
- Я як координатор марафону "Цінуй життя" можу з впевненістю сказати: ми очікували великої активності і заходи відбулися з розмахом. Намвдалося долучити до нашої мобільної бригади медиків і також такі вінницькі виші як: педагічний, технічний, аграрний, донецький університети, - розповіла студентка Вінницького національного медичного університету, координатор марафону "Цінуй життя" Аліна.
Заключним етапом марафону стала виставка малюнків онкохворих діток, «фотосушка» їхніх фотографій, майстер-класи з плетіння «браслетів життя», а також забіг, у якому взяли участь студенти вищезазначених вишів. Кожен, хто долучився до акції, зробив свій благодійний внесок у розмірі 20 гривень для придбання інфузомату - медичного приладу, який дозволяє дозовано вводити ліки важко хворим.
- Важливо, щоб ми не відверталися від цих дітей, а, навпаки, щоб кожен думав: яким чином може їм допомогти. Тому, якщо лікарі вже не можуть допомогти цим діткам, то кожен із нас може допомогти небайдужістю. Ми сподіваємося, що те медичне обладнання, яке ми закупимо в результаті цієї акції, буде як серцебиття кожного. На сьогодні вже близько 10 тисяч гривень зібрали наші волонтери-медики, проводячи акції у різних університетах Вінниці, - повідомила голова ГО «Вінницька асоціація медиків» Руслана Харковенко.
Організатори благодійної акції кажуть, що навіть не очікували на таку кількість небайдужих учасників. Також наголошують, що збір коштів - не основна мета забігу. Найголовніше - привернути увагу громадськості до проблеми відсутності хоспісів для невиліковних хворих.
- Мені здається, що та реакція людей, яка була, вона набагато більша від того, на що ми розраховували. Тому що, враховуючи ту ситуцію, яка сьогодні є в країні,можливо нагальна потреба - це війна на Сході. Але те, що така тема як паліативна та хоспісна допомога привернула увагу такої кількості людей - це дуже добре. Власне кажучи, проект не зупиняється, тому що у вівторок вже Ніжиський університет робить в себе акцію-марафон "Цінуй життя", - розповідає Руслана.
У суботу біля Башти на забіг зареєструвалися понад 200 осіб. Серед фінішуючих були навіть діти, які долучилися до акції разом із батьками. Але здебільшого учасниками пробігу були студенти медичного ВНЗ.
- Ми прийшли, бо ця тема є дуже важливою, і діти потребують допомоги. Що таке хоспіс - не знаємо. Але потрібно зібрати кошти для онкохворих дітей, - кажуть Оля і Катя.
- Оскільки в нас медичний університет - ми маємо своїм прикладом показати іншим, що це важливо, - запевняють Сергій та В’ячеслав.
- Дуже сподобався пробіг. Я займаюся спортом і бігти мені важко не було, тим більше, щоб домогти дітям, які помирають, - каже 12-річний вінничанинВладислав.
Забіг – це лише перший крок на шляху до головної мети. Організатори сподіваються, що в майбутньому у Вінниці буде відкритий центр паліативної допомоги для смертельно хворих дітей. Дитяча обласна лікарня вже дала свою попередню згоду на відкриття такого центру, тож тепер справа за департаментом охорони здоров’я .
- Ми сподіваємося, що наступний крок - це відкриття хоспісу в обласній дитячій лікарні. Нам потрібно згода на рівні влади, щоб департамет охорони здоров’я прийняв стратегічне рішення: чи робиться віддлення в обласній лікарні, чи планується відкриття окремого закладу. Це може бути комунальний заклад у вигляді дитячого хоспісу або центр паліативної допомоги дітям - назвати можна по-різному. Головне, щоб було уявлення, яким чином це робити , - каже Р. Харковенко.