Слідчі-фальсифікатори з Вінниці рвуться на прокурорські посади

У конкурсі на посаду прокурора Вінницької місцевої прокуратури бере участь слідчий з особливо важливих справ обласної прокуратури Вінниччини

Олег Стопінчук. Наразі він набрав найбільшу кількість балів і є першим претендентом на посаду прокурора обласного центру. Водночас, як стверджує відомий журналіст-розслідувач Володимир Бойко, Стопінчук систематично порушував закон і фальсифікував матеріали кримінального провадження, відкритого у зв’язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності правозахисника Дмитра Гройсмана.

Кримінальна справа проти широко знаного в світі координатора Вінницької правозахисної групи Дмитра Гройсмана була порушена в грудні 2010 року за обвинуваченням в поширенні порнографії та нарузі над державними символами. Саме так міліціонери трактували розміщену Гройсманом у своєму «Живому журналі» фотографію, де поруч з ним лежить Конституція України, а на ній — статуетка грецького божества Пріапа. Звісно, це був лише привід для розправи з відомою людиною, а кримінальна справа порушувалась зовсім з іншою метою.

По-перше, «правоохоронцям» кортіло відправити за ґрати людину, яка систематично викривала кричущі порушення законності в діяльності суддів, прокурорів, міліціонерів та співробітників Державної пенітенціарної служби. А по-друге, міліцейські чини дуже хотіли провести обшук в приміщенні Вінницької правозахисної групи та вилучити документи Управління верховного комісара ООН у справах біженців.

Про те, як фальсифікувалась кримінальна справа щодо Дмитра Гройсмана, розповів журналіст Володимир Бойко:

«Кримінальна справа щодо Дмитра Гройсмана була сфабрикована під керівництвом колишнього начальника Управління боротьби з кіберзлочинністю та торгівлею людьми Департаменту кримінальної міліції МВС України Юрія Кучера. Причиною, що спонукала Кучера ініціювати фальсифікацію кримінальної справи, стала обізнаність Дмитра щодо каналів нелегального транзиту через територію України біженців з Сомалі.

Річ у тім, що Вінницька правозахисна група була партнером Управління верховного комісара ООН у справах біженців. Зокрема, вона від імені й на кошти УВКБ надавала гуманітарну допомогу громадянам Сомалі, які намагались нелегально потрапити в Європу, але були затримані на території України. Оскільки затримані опинялись у таборі біженців без документів і жодних засобів до існування, Дмитро Гройсман та інші члени Вінницької правозахисної групи за дорученням представництва УВКБ здійснювали анкетування біженців та видавали їм грошову допомогу. У ході анкетування біженці розповідали, зокрема, в який спосіб їм вдалось нелегально потрапити на територію України.

При цьому вони називали Гройсману прізвища співробітників СБУ та Державної прикордонної служби, які забезпечували їм «вікно» на кордоні та брали з них гроші (від однієї до трьох тисяч доларів з особи) за нелегальне потрапляння на територію України з наступним нелегальним перетином українсько-словацького кордону, а також прізвища співробітників міліції, які здійснювали супровід нелегалів територією України.

Оскільки відносно Дмитра Гройсмана систематично здійснювались незаконні оперативно-розшукові заходи співробітниками УБОЗ УМВС України у Вінницькій області, а його телефони прослуховувались, про поінформованість Гройсмана стало відомо учасникам організованого злочинного угруповання, яке займалося транспортуванням сомалійських біженців через територію України. У зв’язку з цим співробітники Вінницького УБОЗ запропонували Гройсману негласне співробітництво з тим, щоби він копіював для них анкети сомалійських біженців — з метою переконатись, що в цих анкетах немає прізвищ українських правоохоронців, яким сомалійці платили гроші.

Після того як Дмитро відмовився, пославшись на те, що ці анкети є власністю Управління верховного комісара ООН у справах біженців, йому стали надходити погрози від співробітників УМВС України у Вінницькій області, що в такому разі міліція вилучить всі документи та комп’ютери Вінницької правозахисної групи й отримає доступ до інформації, яку повідомляють біженці, а самого Гройсмана засудять до позбавлення волі за сфальсифікованим обвинуваченням.

Оскільки Гройсман був людиною, відомою в міжнародних колах, а файли, які хотіли отримати організатори незаконної міграції сомалійців через територію України, належали УВКБ, безпідставний обшук у приміщенні Вінницької правозахисної групи спричинив би міжнародний скандал. Тоді організатори незаконної міграції, передусім співробітники Управління боротьби з кіберзлочинністю та торгівлею людьми Департаменту кримінальної міліції МВС України, вирішили порушити надуману кримінальну справу щодо Дмитра й під час досудового слідства «випадково» провести обшук, у ході якого вилучити комп’ютери Вінницької правозахисної групи та анкети сомалійських біженців.

Після порушення кримінальної справи був «випадково» проведений обшук у приміщенні Вінницької правозахисної групи, без будь-яких підстав і без належної в такому випадку санкції, одночасно з обшуком у квартирі Гройсмана. Обшук в офісі Вінницької правозахисної групи провели заступник начальника ВБЗПТЛ УМВС України Гречанюк, начальник сектору ВБЗПТЛ УМВС України у Вінницькій області Перцатій та співробітник УБКТЛ МВС України Черевко. Вони незаконно вилучили документи Управління верховного комісара ООН у справах біженців, які містили компрометуючу інформацію щодо організаторів нелегальної міграції сомалійців».

До виправдовувального вироку Дмитро не дожив: він помер 5 серпня 2013 року у віці 41 рік за тиждень до останнього судового засідання, на якому суддя, попри шалений тиск з боку Генеральної прокуратури та Міністерства внутрішніх справ України, визнав Дмитра повністю невинуватим.

Після смерті Дмитра Гройсмана його рідні та члени Вінницької правозахисної групи домоглись відкриття кримінального провадження за фактом притягнення до кримінальної відповідальності невинуватої людини, а також за фактом проведення незаконного обшуку в приміщенні Вінницької правозахисної групи. Справу «розслідував» слідчий з особливо важливих справ прокуратури Вінницької області Олег Стопінчук, який її неодноразово закривав. При цьому кожний раз постанова Стопінчука про закриття провадження визнавалася незаконною або судом, або прокурором, і скасовувалась.

Як взірець рівня правосвідомості Стопінчука можна навести винесену ним постанову від 19 вересня 2014 року. Так, наприклад, Стопінчук дійшов висновку, що в діях співробітника міліції Перцатія, який без будь-яких законних підстав провів трус у приміщенні Вінницької правозахисної групи й вилучив документи Управління верховного комісара ООН у справах біженців, немає складу злочину, оскільки «... особа, яка проводила дану слідчу дію — Перцатій, — в ході допиту стверджує, що вважав, що діє в межах чинного законодавства. З цього приходимо до висновку, що особа, яка проводила слідчу дію, вважала, що діє в межах чинного на той час законодавства, незалежно від наявності будь-яких заперечень учасників огляду...»

А ось інший перл зі скарбниці юридичної думки Стопінчука:

«В ході розслідування також з’ясовувалось, чи повідомлявся прокурор про невідкладний обшук. При цьому слідчий Солдатов О. Б. не зміг пригадати даних обставин, а особа, яка проводила обшук — Перцатій — повідомив, що такий обов’язок лежить не на ньому, а на слідчому... Разом із тим повідомлення в матеріалах кримінального провадження за обвинуваченням Гройсмана виявлено не було... В Перцатія також в ході допиту з’ясовувалось, яке він мав право на проведення огляду без доручення слідчого, на що він відповів, що вважав і на даний час вважає, що у нього було достатньо підстав для проведення даного огляду...»

Напевно, слідчого, який вчиняє подібне беззаконня, треба самого притягувати до кримінальної відповідальності, а не призначати на прокурорську посаду.

Окрім того, у конкурсі на керівну посаду в Калинівській місцевій прокуратурі Вінницької області бере участь слідчий прокуратури Валерій Базелинський, у провадженні якого зараз перебуває справа, відкрита за фактом незаконного притягнення Дмитра Гройсмана до кримінальної відповідальності. «Результативність» Базелинського приблизно така ж, як і його попередника Стопінчука — справа не розслідується, а особи, які цькували та довели до смерті відомого українського правозахисника, безкарно продовжують працювати в правоохоронних органах.

Як повідомляв «Ракурc», за ініціативою членів Консультативної ради при Генеральній прокуратурі (ГПУ) розпочато громадську перевірку кандидатів на посади в органах прокуратури, які пройшли відкритий конкурс.

Більш детальну інформацію можна дізнатися на сторінці громадської перевірки у соціальній мережі Facebook.

Інформацію щодо одіозних претендентів на прокурорські посади можна відправляти на електронну пошту [email protected].