Герой АТО, що залишився без руки, мріє стати офіцером

Владиславу Кузнєцову лише 23, а життя вже випробувало його на міцність. Рік тому, глянувши на скривавлені шматки шкіри й кісток, що залишились від руки, солдат-контрактник 95-ї бригади з Жмеринки зумів лише промовити: “Ну зашибісь”. Та боєць не став лежати на дивані і розмірковувати про несправедливість буття. Він знайшов у собі сили бути щасливим і потрібним навіть із незграбним протезом. Наразі чоловік проводить час у близькій та рідній атмосфері: Влад повернувся до служби в армії, вступив до ХУПСу і вірить, що знову стане корисним. Владислав довів усім, що, маючи одну руку, можна і треба жити далі…

Втекти від провінційного одноманіття

Миттєва реакція, пильність, безстрашність одного молодого бійця – і шість врятованих життів військовослужбовців. Коли в БТР із ворожих окопів залетіла граната, тоді ще 21-річний солдат-контрактник не розгубився – схопив її і кинув куди подалі. Вже за мить стало зрозуміло, що від кулака майже нічого не залишилось… Якби не дії Влада, БТР перетворився б на братську могилу, проте чоловік не вважає себе за героя. І зовсім не шкодує, що попри відмовляння рідних пішов служити за контрактом.

- Родичі думали, що кращої роботи, ніж на залізниці, не знайти. Я прислухався, пішов працювати на Укрзалізницю в Жмеринці. Та розумів, що можу бути набагато кориснішим суспільству, читав книги про спецоперації, дивився військові фільми, грав у страйкбол. В результаті, рідні змирились. Я підписав контракт на службу в армії. До того ж, служба була чудовою можливістю втекти від провінційного одноманіття. Не хотілось мені жити за принципом ”робота-дім-робота”. Армія ж передбачала стрибки з парашутом, користування зброєю, адреналін…

Сумую за тими часами, де відчував себе потрібним

Десантник побачив війну в Україні у самому її початку. Тоді, коли вона ще тільки починала відбирати сон і мрії. Та до побаченого чоловік був готовий.

- Я знав, що це – неабияке лихо. Що може не бути їжі й води, що ванну замінить дощ з неба, а ліжко – ящик з-під боєприпасів. Спочатку я не був готовий вбивати. Але, якщо чесно, то я є трохи божевільним. Я прекрасно розумів, що мене можуть  відправити додому по шматках або взагалі не знайти… Але я ж свідомо йшов у армію. Сумую за тими часами, де відчував себе потрібним, де не було часу боятись, зациклюватись на проблемах... Якщо бути чесним, то мені і їжа солдатська подобається більше, ніж мирні делікатеси. Такого смачного хліба з салом, як на війні, я ніде не куштував.

Бій, що розділив життя на “до” і “після”

Про бій, який розділив його життя на “до” і “після”, боєць розповідає неохоче. Тоді тактична група Владислава здійснювала розвідку боєм на підступах до Лисичанська.

- Рухались 12 БТРами і трьома танками. Зав’язався важкий бій з терористами, що окопались за схилом. В бою був важко поранений командир екіпажу. Поки фельдшер надавав йому медичну допомогу, ми прикривали їх, відстрілювались. Мене контузило. Прийшов до тями… під БТРом. Зрадів, що цілий. Як тільки члени екіпажу застрибнули в люк бронетранспортеру, за останнім бійцем залетіла граната і впала на сидіння перед моїми ногами. Я побачив, що чеки на ній немає, і зрозумів, що зараз вона зірветься. Тут же схопив її і викинув з БТРа. Напевне, ще ніколи так швидко не діяв. Вже за секунду прогримів. Забрати руку не встиг.

Як на зло, бойова машина не заводилась, усі були поранені… Очікуючи на підкріплення, бійці відстрілювались.

- Прибув наш комбат, нас евакуювали в госпіталь, а він разом із іншими бійцями пішов на штурм бойовиків. Ті швидко здали свої позиції. Та, на жаль, в той день поранений командир машини загинув.  До речі, я встиг розгледіти, що в екіпаж кинули радянську ручну гранату РГ-42. З такими ще воювали наші прадіди в Велику Вітчизняну. Мабуть, росіяни знайшли її на військових складах, аби воювати з нами.

Перехожі часто затримують погляд на тому місці, що вже не болить

Протез, подарований канадськими волонтерами, дещо спростив життя воїну. Встановили його лише через сім місяців після поранення. Оскільки штучна рука є задоволенням не з дешевих, допомагали із збором коштів люди із усього світу. Чоловік зізнається, що усвідомлення того, що доведеться вчитися жити по-іншому, прийшло до нього тільки після повернення з госпіталю.

- Одразу після поранення до госпіталю в Києві примчались батьки, рідні. Також постійно навідували волонтери, незнайомі люди. Після Київського госпіталю я проходив лікування у Вінниці. Там також мене прийняли дуже добре, піклувались, допомагали… Складно було, коли приїхав до рідної Жмеринки. Тут ніхто привілей не давав, безкоштовно не пригощав і навіть право на безкоштовний проїзд кілька разів доводилось відвойовувати.

Відтепер перехожі часто затримують погляд на тому місці, де йому вже не болить. Хтось дивиться на героя з повагою і вдячністю, хтось просто з цікавістю. Дехто простягає руку. Замість долоні Влад навчився простягати лікоть, адже бездушним протезом робити це зовсім не зручно.

- Повертатись в мирне життя було досить просто. Та я адекватно сприймав обстановку, розумів, що потужної реабілітації у нас немає. Я вдома реабілітувався – дивився фільми, читав книги, спілкувався з друзями і сім’єю. Намагаюсь ні у кого не просити допомоги, все робити самостійно. На жаль, такого протеза, який би зумів замінити руку, ще не винайшли. В Україні ця галузь ще тільки розвивається, наші протези є не надто хорошої якості. Проте, я вважаю, що це тільки питання часу.

Бойові метаморфози

Влада дали орден. За мужність. Такий урок мужності він дійсно запам’ятає надовго. Провінційний електрик перетворився на хороброго, витривалого воїна, який може не їсти по кілька днів, ризикувати собою заради життя інших…

- Як на мене, я не змінився. Залишився таким самим, як і був. Хіба що у фізичному плані відбулись деякі метаморфози.  Та я намагаюсь на цьому не зациклюватись, інакше нічого не вийде. Потрібно рухатись, до чогось прагнути, чимось займатись, не стояти на місці.

Без армії, як без рук. Обох

Влад мріє стати офіцером. Він навчається в Харківському університеті Повітряних Сил, продовжує служити в армії і вірить, що зможе реалізувати себе у звичній стихіюї – в армії. Тут, у мирному місті, за сотні кілометрів від фронту, зовсім не багато тих, хто розуміє таке стремління... Кажуть: “Ще не навоювався? Ти що, божевільний?” Та без армії сміливий воїн, як без рук. Обох.

vinbazar.com
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
Автор
(0 оценок)
Актуальность
(0 оценок)
Изложение
(0 оценок)
28 просмотров в октябре
Я рекомендую
Пока никто не рекомендует

Комментарии

Комментарии предназначены для общения, обсуждения и выяснения интересующих вопросов

Общество
Скрежет металла, 25-килограммовые доспехи и от двух до десяти минут, чтобы одержать победу – именно так  21 октября в Виннице происходил рыцарский турнир по правилам исторического средневекового боя. Событие уже второй год подряд посвящают памяти погибшего винничанина, Героя Небесной Сотни Максима Шимко, который также был членом клуба исторической реконструкции “Белый волк”. 65 рыцарей со всей страны прибыли в Винницу еще вчера, чтобы сегодня принять участ...
Общество
23 октября чествовали брата и сестру Евлампия и Евлампию. Жили они во времена правления императора Максимилиана, который был известен своей нетерпимостью к последователям христианской веры. Евлампий и Евлампия происходили из знатного рода и могли бы прожить безбедно, но однажды они решили принять христианство в своем родном городе Никодима. Когда они узнали о приказе Максимилиана избавить город от всех христиан, то не убежали, а сам Евлампий посмеялся в ли...
Происшествия
Под утро в Виннице произошло автопроисшествие из-за которого было перекрыто часть улицы Магистратской. Сейчас полиция рассказала подробности ДТП.Автопроисшествие произошло около 5:20 22 октября на улице Магистратской.- Водитель автомобиля Volkswagen не выбрал безопасную скорость, не учел дорожной обстановки и не справился с управлением, в результате чего совершил наезд на две электроопоры. Одна из них упала на автомобиль Skoda Fabia, который двигался в поп...
Происшествия
22 октября в г. Тульчин водитель грузового автомобиля на тротуаре допустил наезд на 41-летнюю местную жительницу. От полученных повреждений потерпевшая погибла на месте происшествия.Авария произошла около 13.20 на улице Леонтовича.Водитель грузового автомобиля «Мерседес», который привез продукты в магазин, двигаясь задним ходом по тротуару, допустил наезд на женщину. От полученных повреждений во время оказания медицинской помощи потерпевшая скончалась. Сле...
Общество
Винничину обеспечили вакцинами против гриппа. Хотя наличие этого вируса в Украине пока не подтверждено лабораторно, аптечные сети запаслась препаратами для профилактики болезни. Как пояснила директор департамента здравоохранения Винницкой ОГА Людмила Грабович, в этом сезоне прогнозируется циркуляция вирусов гриппа типа А (Мичиган, Сингапур) и типа В (Колорадо). Но пока люди болеют респираторными инфекциями и парагриппом. Причем, активно. Грипповать начнут,...
Общество
Управлением уголовного розыска ГУНП в Винницкой области разыскивается без вести пропавшая Галина Дерешовськая, 15.02.1939 г.р., жительница села Житники Муровано-Куриловецкого района. 29 сентября 2018 женщина ушла из дома и до настоящего времени ее местонахождение неизвестно.Приметы пропавшей: рост 158 см, лицо овальное, светлые волнистые волосы, губы тонкие, глаза темные.Была одета: платок красного цвета, коричневые пальто, синяя юбка, кожаные черные сапог...
Политика
Суд пояснил, что режим "транзит" не является правонарушением Верховный суд признал законным пользование автомобилем с иностранной регистрацией, который был ввезен на территорию Украины с целью транзита. Об этом сообщает пресс-служба суда. К такому выводу пришел Верховный Суд, рассмотрев в кассационном порядке иск физического лица в таможню, который просил отменить постановление о признании его виновным в нарушении таможенных правил и штрафе в размере 8,5 т...
Общество
Энергоснабжающая компания “Винницаоблэнерго” приобрела 6 внедорожников повышенной проходимости Ford, которые будут использоваться для передвижения ремонтных бригад в районах Винницкой области. Как написал на своей страничке в Фейсбуке генеральный директор “Винницаоблэнерго” Андрей Полищук, новые автомобили вместо устаревшей автотехники российского производства переданы в шесть районных структурных подразделений компании. В частности, теперь ремонтные брига...
Общество
В этом году винничане сполна насладились бабьим летом. Столбики термометров били рекордные показатели, а нежное осеннее солнце дарило тепло вплоть до двадцатых чисел октября. Город, который наслаждается последними каплями "осеннего лета", зафиксировала корреспондент Depo.Винница.