Олійник: Я ніколи не був і не є слухняним партійцем чи маріонеткою

Із теперішнім спікером облради зустрічались у кабінеті. Поверхом вище – на третьому поверсі, над тим кабінетом, який він займав рівно дев’ять місяців тому.

У неділю, 6 грудня 2015 року, в облраду Анатолій Дмитрович приїхав після 11. Кілька разів просив вибачити за запізнення – усього на 10 хвилин. У суботу їздив до мами – Марії Євгенівни у Томашпільський район – 85 років. Якраз перед інтерв’ю вона йому подзвонила… З мамою він «на Ви»…

- Це гарна українська традиції – на «Ви» з батьками. Особлива шана і повага у нашого народу до найрідніших людей... Правда, мої діти мені «тикають»…

Те, що мої запитання приємними для Анатолія Дмитровича не будуть, попереджувала одразу. Не вірив. Казав: «А таке буває?»…

Відчувалось, що він старається відповідати правильно. Без зайвих емоцій. Навіть коли відповідати дипломатично тему закриває… Без диктофону він сказав, що «ніколи не був слухняним партійцем і маріонеткою»:

- Якщо більшість рішень буде суперечити моїй позиції, я напишу заяву на звільнення.

Нас обмежував час, тому не про все встигли поговорити. Згадали про 6 грудня, про Свитка, про Хорта, про Бадюка... Про бачення голови облради щодо роздержавлення газети «Вінниччина», про заступників, про зарплату і чиї банківські реквізити він записує на вихідних. Відверто про те, чому в його сім’ї проти нової посади, як природа та майстер Таня допомагають робити бездоганну зачіску, і про тату з ініціалами на руці – родом із сьомого класу, коли вчився не відчувати біль… Перше «Не очень публичное мнение» публічного голови облради Анатолія Олійника.