Збіднів на 3000 гривень, чи як переселенець у Вінниці за кредитом ходив

Анатолій Постой перебрався у Гнівань зі Слов’янська, бо там війна, а тут – квартира, колись отримана в спадщину. Житло без опалення і з тріщинами у стінах, то ж чоловік вирішив взяти кредит на ремонт, щоб потім перевезти сюди дочку і дружину. 

Анатолій прочитав рекламну статтю «Як вигідно позичити гроші» і звернувся в товариство з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт». Його запросили в офіс на Соборній, що прямо навпроти міськвиконкому. Приїхав за позикою 28 вересня. Уклав договір. 

- Там консультант сидить Олександра. Я їй розказав все, як є. Що треба гроші не на плазмовий телевізор чи поїздку на відпочинок, а щоб зробити ремонт і забрати сім’ю зі Слов’янська, - розказує пенсіонер. – Олександра запевнила, що кредит мені дадуть, і направила в банк сплатити 2100 гривень першого внеску. 

Ситуація змусила
Квартира в Гнівані – це спадщина Анатолія Постоя. Він думав, що тут живе родичка, а виявилося – 13 років пустувало житло.

- Жінка і дочка, коли бомбили, виїхали на хутір за 50 кілометрів від Слов’янська. Зараз вони вже вдома, у Слов’янську. Але ми вирішили, якщо ситуація знов загостриться, переберемося усі сюди жити, коли я тут квартиру приведу хоч трохи до ладу, - говорить Анатолій. – Вже більше року пройшло, а дочка не може відійти. Десь дверима хлопнули - зіскакує. Вони були під бомбуваннями і в Слов’янську, і на хуторі. В підвалах по кілька днів сиділи. І в дім наш попадало, і в підвал. Двері в палець товщиною прогнулися, але врятували…

Пенсіонер порахував, що привести гніванське помешкання в житловий стан обійдеться в 30 тисяч гривень. Він вже отримав дозвіл на газифікацію. Кошти хотів взяти, щоб провести газ, купити котел і відремонтувати стіни.

Гроші вперед
Анатолій Постой привіз в редакцію договір, який уклав в офісі на Соборній, і показав квитанції про сплату 2100 гривень та двох внесків по 378 гривень.

- Мені пообіцяла консультант, що на протязі п’яти днів після підписання договору, я отримаю гроші, - говорить Анатолій. - Я чув, що на початку двохсотих років були кредитні фірми, що збирали гроші, а кредитів не виплачували. У нас в регіоні їх швидко прикрили. А тут, бачу, довго працюють, і багато їх. Я питав Олександру про це, і вона з договору прочитала, якщо форс-мажорні обставини, гроші повертаються. Проспівала дуже добре, але договір на руки не дала. Спочатку вимагала заплатити вступний внесок 2100 гривень. Мені діватися було нікуди, заплатив.

В день підписання договору нібито мав відбутися аукціон з розподілення кредитів. Але позики переселенцю не надали ні тоді, ні через місяць, ні через два місяці. Він їздив в Житомир, в центральний офіс, питати, чому так.

- Там я застав таких самих консультанток, як у Вінниці, - каже Анатолій Постой. – Вони вже сказали, що можу розраховувати тільки на 15 тисяч кредиту. Я обурився, бо зробив внесок, як за 30. За 15 мав би платити також вдвічі менші щомісячні платежі.

В Житомирі з переселенцем попрощалися до наступного аукціону. Наприкінці листопада він по телефону дізнався, що позики йому не дадуть взагалі.

Красиво співають
- З Олександрою з вінницького офісу я не спілкувався більше, - говорить Анатолій. – У Житомирі висловив свої претензії, назвав її шахрайкою, бо розказувала дуже красиво. Вони всі розказують дійсно красиво. Але потім виходить дуже не красива історія.

Переселенець дізнався, що він вправі розірвати договір через півроку, але доти повинен справно платити щомісячні платежі.

- Платити я не буду вже нічого, - говорить він. – І від них нічого не хочу. Просто хочу, щоб покарали ту консультантку, яка дивилася мені в очі і казала: «все буде хорошо, у вас все получиться, ви отримаєте кредит». Піду в міліцію, в прокуратуру, до суду. Їхні публікації ідуть в газетах постійно, але, видно, не наважуються люди об’являти себе лохами, раз усі мовчать. Не в кожного вистачає мужності сказати, що його обікрали, що він «попав» сам по собі.

Журналіст телефонувала консультантці Олександрі, чий підпис стоїть на угоді поруч з підписом Анатолія Постоя. Жінка запевняла, що вона ніяких обіцянок нікому не дає, а лише консультацію. Мовляв, в офісі ведеться відео спостереження, тож, якщо треба буде, вона свою правоту доведе.