На єврейському кладовищі, де похований мудрець, люди саджають картоплю

- Ганьба! Ганьба мені! Ганьба усім єврейським організаціям Вінниці! Ганьба керівництву міста! – написав в одній із своїх публікацій про старе єврейське кладовище Ніл Крас. Так підписав публікацію вінничанин, який нині мешкає у Німеччині. Він відомий своїми дослідженнями місць поховань євреїв на теренах колишнього Союзу і в Європі. За його словами, такого занедбаного єврейського цвинтаря, як у Вінниці, йому ніде не доводилося бачити.

- Мені соромно, коли хтось з приїжджих просить показати могилу людини, ім’я якої відоме всьому єврейському світу, а я  не можу цього зробити, - розповідає Даніель Ерліх, помічник рабина Вінниці Шауля Хоровіца. – Знаю, що його останки покояться на єврейському кладовищі на Старому Місті, але де саме могила, ніхто про це не скаже. Існують тільки припущення. Шукали за написами на мацейвах (надгробні знаки) - не знайшли. Є тут і інші відомі поховання.

Ситуація може змінитися на краще - тут розпочали створення меморіального комплексу у пам'ять про похованих юдеїв. Відомих і маловідомих. Важлива сама пам'ять про тих, хто колись ходив  вулицями нашого міста, милувався течією Південного Бугу, а тепер спочиває вічним сном на його високому пагорбі. Саме там, між вулицями Гліба Успенського і Паліїв Яр, знаходиться кладовище з найдавнішими похованнями євреїв.

Його книгу вивчають уже 200 років

Повне ім'я шанованого юдейського мудреця, про якого почав  розповідь помічник рабина,  – Ісраель-Ісер бен Зєєв-Вольф. Похований у Вінниці у 1829 році. Написав книгу «Шаар Мішпат» («Врата закона»),  за якою дотепер навчаються у єврейських релігійних навчальних закладах. Як стверджує співрозмовник, книга поширена у різних куточках світу. Ісраель був учнем засновника хасидизму в Польщі і Галіції цадика Яакова-Іцхака -Леві Горовіца. Деякий час служив рабином у нашому місті. Тут знайшов свій вічний спочинок. Завдяки йому старий єврейський цвинтар може стати місцем паломництва.

- У традиціях євреїв здійснювати паломництво до місць поховань мудреців, - продовжує Данієль Ерліх. – Яскравим прикладом є відвідання могили цадика Нахмана в Умані. Святі місця є в Меджибожі, Бердичеві та й нас у Брацлаві. Всі ці міста не так далеко від нас. Тому маршрут паломників може пролягати і через Вінницю. Тільки ж поки що на наше кладовище заїжджати соромно.

На превеликий жаль, святе місце на Старому Місті вкрито ганьбою нащадків. Частина цвинтаря забудована, зокрема, наприкінці 70-х тут спорудили дитячий садок. На іншій частині місцеві розробили ділянки під городи. Мацейви (надгробні плити) згребли у кущі. В деяких місцях купи сміття. Територія не огороджена. У місті нараховується три юдейські громади, а святе місце у страшному запустінні. Співрозмовник запевняє, що згодом ця неприємна сторінка залишиться у минулому. На території цвинтаря буде меморіальний комплекс пам’яті похованих тут юдеїв.

Два рази засипали котловани

На початку нинішнього літа Даніель Ерліх став очевидцем сумної сцени. Розповідає, як йому довелося втішати стареньку бабусю. Зустрів її біля єврейського цвинтаря. Вона втирала сльози. Плакала від безсилля, бо не могла зупинити роботу екскаватора, який рив котлован на території кладовища.

- Там же люди поховані, - схлипувала старенька. – Як можна викопувати їхні кістки? Я бачила, як їх із землею закидали у кузов і кудись вивозили. Це ж гріх, людоньки!..

У той день члени Вінницької релігійної громади «Бейс Менхем Любавич Вінниця», яку очолює згаданий вище Шауль Хоровіц, прибули на місце, щоб зупинити роботи з підготовки до будівництва майбутнього житлового будинку. За словами Даніеля,  їм це  вдалося.

- Звернулися до міськради, - говорить Даніель. – Після цього забудовник забрав техніку. Вивезену землю доставили назад на кладовище. З неї вибрали кістки померлих, про які повідомляла місцева бабуся. Ми їх перепоховали. Щоб дотриматися необхідних традицій, контролювати роботи прилетів з Ізраїлю рабин, представник організації «Атра кадіша» («Святе місце»), яка опікується над місцями поховань.

Аналогічна ситуація була у 2008 році. Тоді частину ділянки передали у власність приватній особі. Отримавши її, власник так само розпочав підготовчі роботи під  майбутню забудову житлового будинку. Шауль Хоровіц звернувся з листом до керівництва міської ради. Тоді теж справу залагодили. Зробити це було непросто, бо власник ділянки мав державний акт на землю.

Кошти обіцяє «Атра кадіша»

Договір про встановлення земельного сервітуту (право на обмежене землекористування чужою ділянкою) зареєстровано 19 листопада 2015 року. Згідно з цим документом, міська рада надала право на користування релігійній громаді «Бейс Менхем Любавич Вінниця». Кінцевий термін земельного сервітуту – липень 2020 року.

Уже виготовлено проект майбутнього комплексу. Про це журналісту RIA розповіла начальник відділу охорони культурної спадщини департаменту архітектури і містобудування міськради Оксана Горбань. Нічого незвичайного автори не пропонують. Територію огородять. При вході буде арка. Між могилами прокладуть доріжки. Встановлять лавочки. Насадять квіти.

- Кошти для проведення робіт обіцяла організація світового єврейства «Атра кадіша», - уточнює Даніель Ерліх. – Її представник підтвердив це під час зустрічі із Сергієм Моргуновим. Вона відбулася нинішнього літа. Тоді ще не мали документів. Тепер вони у нас на руках. Можна починати роботи.

Тут покоїться святий учитель наш

Влітку 2008-го на кладовищі встановили пам’ятний знак. Текст на івриті й українській. Його виготовила громадська організація з Ізраїлю «Шатри праведників» під керівництвом рабина Ісраеля-Меіра Габая. Майже весь текст на івриті. Українською – тільки один рядок: «У цьому місці розташовано старе єврейське кладовище міста Вінниця».

Прочитати напис на івриті журналіст RIA попросив Анатолія Кержнера. Донедавна він працював науковим співробітником Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. Ось його переклад (російською): «Комитет «Огалей цадиким» («Шатры праведников») под руководством р.Исраэля-Меира Габая. Старое кладбище еврейской общины Винницы. Здесь похоронен гаон, учитель наш и раввин Исер-Исраэль сын раби Вольфа. Да будет благословенна память праведника и святого, да защитят нас его заслуги, амен. Автор книги «Шаар мишпат» («Врата закона») на Шулхан Арух, ученик Провидца из Люблина. На этом кладбище покоятся великие раввины и цадики многих поколений евреев Винницы».

Довідка

Найстарша могила на цвинтарі - 1747 року

За інформацією Анатолія Кержнера, найстаріша могила, що збереглася на єврейському кладовищі на Старому Місті, датована 1747 роком. Припускають, що воно засноване з часу появи у місті єврейської громади, тобто у 16-му столітті. У роки війни тут відбувалися розстріли євреїв фашистами. Закрито кладовище 15 жовтня 1949 року. За давньою традицією, на єврейські цвинтарі можна заходити з покритою головою, така вимога стосується кожного, а не тільки євреїв. Особливістю є принцип не порушення могил: перепоховання заборонені, останки мають зберігатися на місці поховання.