«Я подивився на їхній обірваний одяг, на засмаглі обличчя і подумав: далі так жити не можна»

Вінничани Євген Тищук намагався корчити з себе крутого чувака: займався бізнесом, почав «кувати» власний капіталець, жив, любив, тішився удачами і вирішував проблеми… Допоки одного дня його не «кинув на бабки» партнер по бізнесу, не покинула дівчина і життя здавалося докотилося до ручки… Євгену залишилося тільки депресувати.

Але нізвідки раптом на його шляху з’являються іспанці, які подорожують світом на великах. І вони змінили життя Євгена… Вони розповіли вінничанину, що відпочинок – це не лише ол інклюзив в Єгипті чи Туреччині. Це – мандрівка, це знайомства, це враження… Від них Євген вперше достовірно дізнався, що таке автостоп, каучсерфінг і подібні фішки справжніх мандрівників.  

Але остаточно вирушити у майже довколасвітню подорож Євгена змусив приклад подружжя з Хмельницького. Пара за 14 місяців автостопом добралася до Індонезії, витративши за цей час лише 500 доларів.

А Євген Тищук 1 серпня 2013 року вийшов з дому з одним наплічником на вулицю Чехова, підняв палець вгору і …зник на півтора роки, прихопивши подругу з Одеси. Час від часу хлопця бачили у  Казахстані, Узбекистані, Киргизії, Монголія, Китаї, В’єтнамі, Лаосі, Індонезії…

Чому в Індонезії не користуються туалетним папером, як у Монголії біля хмарочосів пасуться корови, чому у Китаї кличуть поліцію, завидячи туриста, – слухайте в «Не очень публичном мнении» з «божевільним» Євгеном Тищуком.