Сьогодні водять Козу або Маланку і щедрують

Сьогодні – Щедрий Вечір та свято Маланки. А ще, внаслідок розбіжностей між  Григоріанським (світським) та Юліанським (церковним православним) календарями, нині старий Новий рік.

Як і на Святвечір, цього дня готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними. Головна страва – кутя, яка теж величається щедрою. В Україні на Щедрий Вечір батько ховається від дітей за пирогами  –символом достатку, багатства та питає «Чи ви мене бачите, діти?». Вони озиваються: «Не бачимо, тату!». «Дай Боже, щоб і на той рік ви так мене не бачили!» – відповідає ґазда.

Доки родини вечеряли, під вікнами щедрували та водили Козу. Різдвяно-новорічний обряд «Коза» – це релікт старовинного ритуального дійства, в якому воєдино зливалися магія, спів, музика, драматичні елементи, танці. Його ядро становила календарна пісня «Го-го-го, коза» із сюжетно пов’язаним одночасним танцем-пантомімою ряджених виконавців. До прийняття християнства він міг входити до системи міфологічних уявлень і язичницьких церемоній, пов’язаних з початком весняного Нового року (звідси мотив «ярої кози»). Пізніше внаслідок реформи календаря обряд був перенесений на зимові святки.

коза

Головного персонажа Козу водили ряжені. Функція ряджених полягала в тому, щоб розіграти традиційну виставу в кожній хаті, адже за повір’ям це обіцяло господарям щастя і добробут. Центральним моментом сакрального дійства був танок звіроподібної істоти, її «вмирання» і «воскресіння», які позначали круговорот часу, настання Нового року і пробудження природи. Аграрно-магічна спрямованість обходів з «Козою» яскраво розкривається в тексті пісні, де в гіперболізованих образах малюється картина майбутнього щедрого врожаю:

Де коза ходить, там жито родить,

Де не буває, там вилягає.

Де коза ногою, там жито копою,

Де коза рогом, там жито стогом...

На останній стадії свого існування обряд «Коза» втратив первісне магічне значення і перетворився на пародійно-гумористичну народну виставу.

ряжені

Окрім «Кози» ватаги молоді водили Маланку. Вона могла бути жіноча - мила й чарівна, уособлення краси, жіночності і заміжжя. Її грала найкраща дівчина у когорті чи на селі. Парубоча «Меланка» була іронічною, жартівливою – антиподом жіночої. Її відтворював негарний хлопець. Відповідно до Маланок були і щедрівки – серйозні, з побажаннями обра і достатку, або жартівливими – висміювання жадібності господарів, неохайності ґаздинь тощо.

У Вінниці з нагоди старого Нового року відбудуться різні заходи. Так, протягом 13-14 січня у парку культури і відпочинку ім.Горького відбудеться Фестиваль народної культури «На Поділлі. На Різдво».