Розповідь партизанки, яка під час війни воювала в районі “Вервольфу”

Під час Другої Світової війни партизани проводили зачистку ставки Гітлера «Вервольф», що на Вінниччині. Серед них було багато партизанів-дівчат. Про мужність дівчини на війні з партизанкою Оленою Дудчик говорила журналіст 20minut.ua.

Дудчик Олені Федорівні вже 90. Втім, зустрічаючи мене, вона цитує напам’ять рядки з повісті «Кармелюк» Марка Вовчка: «Нещасливим уродився, Нещасливим згину, Мене мати породила В нещасну годину. І, здається, молодому Нічого журиться, А прийдеться молодому З туги утопиться! Болить моя головонька, Оченьками мружу; Сам не знаю, не відаю, За чим же я тужу!».

А до кімнати  запрошує англійською, мовляв, «seat down, please». Зрештою, свого часу жінка здобула 2 вищі освіти: спеціальність юриста та міжнародника. Біля неї завжди близько десяти книг, а основне – «Десять заповідей Божих» та «8 правил щасливого життя» на затертих роздруківках. За ними, зізнається, живе вже 90 років.

1454572968_DSC_3271.jpg

Нашу розмову Олена Федорівна починає:

- Скажіть, навіщо Путіну Україна? У нього і так вся таблиця Менделєєва в руках. Для чого йому мізинець, якщо у нього є свій кулак? Війна – це страшенне нещастя. Свого часу, коли 22 червня сповістили про її початок, 15-річним підлітком, я ще до кінця не усвідомлювала сенсу цього страшного слова. Одного разу біля криниці набирала воду, йшли наші солдати: високі, молоді, гарні. Йшли захищати Вітчизну з однією на двох рушницею. Як зараз пам’ятаю, один з хлопців попросив води напитися, а командир йому: «Відставити! В поході води не п’ють!». І тільки вони вийшли на передмістя, а звідти – німецькі танки, і усіх цих молодих бійців розірвало, усі полягли дощенту, відбувалося це на моїх очах.

Тоді дівчина дала собі клятву – будь-що помститися за тих людей, які ще не пізнали життя. Щоб там не було, стати месником.

- Важко було нашому народу протистояти проти такої мобілізованої сили, – говорить Олена Дудчик. – У німців були танки, мотоцикли, спеціальні машини, а у нас – лише бідна піхота, зброї та їжі ніколи не було у надлишку. Але нас рятували надія та патріотизм, ми завжди вірили, що зможемо вплинути на ситуацію, ми ж ще молоді. Після даної самій собі обіцянки ми з подругою подалися в підпільну організацію, що займалась розповсюдженням листівок сусідніми селами. Але нас вислідили поліцаї. Привезли до Бердичева, де було гестапо – тримали там 8 днів, доки набирали ще людей. А потім товарним поїздом везли в Німеччину на каторгу. Дорогою ми, близько 40 юнаків і дівчат, співали «Широка страна моя родная», а за ту відважність отримували копняки автоматами та палицями в спину.

1454573013_DSC_3293.jpg

Проте молода дівчина твердо вирішила, нізащо не покине рідної землі. Тому Олена Федорівна зі своєю подругою Марією Зілінською вирішують бігти.

- До опівночі вагони освітлювались, – пригадує партизанка, – а потім, вочевидь, фашисти полягали спати. Ми – п’ятеро дівчат – хотіли втекти, однак не знали, як це зробити… Відчинити двері було неможливо, тому що всі гострі предмети конфіскували. На щастя, в однієї з нас, Ліни, був манікюрний прибор, я досі не розумію, як вона його туди пронесла. Але ця відважна, тендітна дівчинка на повній швидкості потяга спускається з вузенького вікна назовні (ми тримаємо її за ноги). Ліна відмикає двері і з криком: «Дівчата, ви вільні». І зникає в темряві, вона, вочевидь, розбилась… Ми були вражені її вчинком, але змушені стрибати, поїзд летів, не було навіть сходів. Я пригадала тоді слова: «Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах», – і стрибнула в темінь, авжеж, дуже поранилась, ще довго не могла отямитись від болю. Ми стрибнули в Чорному лісі під Вінницею, всього в 20-и кілометрах від зони «Вервольфу». Дякувати Богові, зустріли там групу партизанів. Вони не мали заздалегідь підготовлених баз, не кожен боєць був озброєний, не вистачало теплого одягу. В мороз і хуртовину спали на землі просто неба, ризикуючи до ранку замерзнути. Привезли нас в розположення табору. Та приймали в партизани лише за однієї умови: повинна бути рушниця. Тоді один хлопець, Сашко, вийняв пістолет і нишком підсунув мені, так і прийняли. Там був лише один патрон, я його берегла протягом всієї війни, для себе, якщо не витримають нерви… З часом «Вервольф» здогадався, що тут базується партизанське з’єднання, може, якісь невірні люди донесли. Почали збирати військо, щоб нас знищити партизанське об’єднання:

- Ми були змушені бігти з лісу. З колгоспу наші командири набрали коней, мені дали лоша, дуже гарне, біле в чорні цяточки, називала її Ласточкою. Коли кінь відчував небезпеку, кидався додолу, і підпихав мене під себе…

Одного разу партизанів відслідкували і пустили вівчарок навздогін. Переховуючись, ті добігли до річки Тетерів, мусили кинутись вплав (щоб собаки втратили слід). Жінка пригадує, що то була пізня осінь: холодна вода пронизувала все тіло спазмами. На превеликий жаль, саме цей випадок поставив Олені Федорівні вирок. Проживши довге і щасливе життя (61 рік) разом зі своїм чоловіком, військовим Пилипом Дудчиком, вони так і не змогли мати дітей…

1454573060_DSC_3285.jpg

Партизанка наголошує, що перші кроки боротьби були неймовірно важкими, власною кров’ю набувався партизанський досвід. Незважаючи на різного роду перепони, підпільна комсомольська організація продовжувала проводити різні операції, перешкоджаючи діяльності загарбників: вони підривали мости, знищували ешелони з танками, зрушували потяги, якось навіть захопили німецьку гармату, переодягнувшись в їхню форму та вивідавши секретний пароль. Жінка зізнається, що шум та скрегіт потяга, який враз йде під відкіс, дзвенить в її вухах і досі. А себе і ще двох партизанів, з якими, між іншим, підтримує спілкування й досі, називає останніми з Могікан.

Олена Федорівна отримала 2 ордени «За мужність» II ступеня, орден «Вітчизняної Війни» та орден «Партизанської Слави».

vn.20minut.ua
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
Автор
(0 оценок)
Актуальность
(0 оценок)
Изложение
(0 оценок)
77 просмотров в январе
Я рекомендую
Пока никто не рекомендует

Комментарии

Комментарии предназначены для общения, обсуждения и выяснения интересующих вопросов

Происшествия
Винницу накрыл обильный снегопад, который и до сих пор не утихает. Город утром остановился в пробках и тягнучках, говорится в ТСН.16:45.  На двух трассах Стрый-Знаменка и Житомир - Могилев-Подольский решили ограничить движение крупногабаритного транспорта. На подъездах к Виннице утром в сугробах застряло четыре фуры. Водители возмущаются, мол, дороги утром вообще не чистили. Коммунальную технику журналисты увидели только в городе.  Из-за снегопада на автов...
Происшествия
Утром 23 января во селе Бабчинцы Черновецкого района загорелся жилой дом. Об этом информирует УГСЧС в Винницкой области.Районные спасатели на месте происшествия обнаружили мужчину без признаков жизни. Погибшим оказался 58-летний сын владельца домовладения.Сам пожар потушили за час. Предполагаемая причина возгорания - неосторожность при курении.
Общество
Сегодня в Виннице выпало большое количество снега вследствие чего дороги и улицы города оказались засыпаны снегом. Для предотвращения налипания и увеличение его количества на дорогах города в усиленном режиме работает коммунальная техника, которая убирает снег и посыпают дороги противогололеднойсмесью. Більше читайте тут: http://vn.presspoint.in.ua/2019/01/23/66929
Происшествия
Близ села Бохоники Винницкого района 13 января нашли труп неизвестного мужчины. Об этом говорится в сообщении ГУ ЧП области. Тело нашли возле базы отдыха Dream Park.За десять дней полиции не удалось установить личность покойника. Поэтому правоохранители просят граждан узнать вещи. Мужчина был одет в темно-синюю куртку, черную шапку, серые спортивные штаны.Приметы самого мужчины: на вид около 35 лет, рост 170 см, худощавого телосложения. Любую информацию о...
Происшествия
Сегодня, 23 января, в Виннице произошло дорожно-транспортное происшествие с участием трамвая и грузовика. Авария произошла около 13:30 неподалеку "Книжки". Грузовой автомобиль "Газ" протаранил трамвайный вагон. Транспортные средства не разминулись на перекрестке улиц Хмельницкое шоссе и Блока. В результате столкновения повреждена обшивка трамвая. Повреждения также получил и грузовой автомобиль. На данный момент информации о пострадавших нет. Движение трамв...
Общество
22 января состоялось общее собрание религиозной общины Рождества Пресвятой Богородицы в с. Микулинцы Литинского района.После длительного обсуждения ситуации в церковной жизни Украины община единогласно принял решение о выходе из подчинения УПЦ в единстве с Московским патриархатом и присоединения к Поместной Православной Церкви Украины. Напосним, что в Винницкой области за неделю до Поместной церкви Украины присоединилось 6 приходов.
Криминал
САП закрыла дело о возможном получении судьей Барского районного суда Винницкой области Владимира Хитрука взятки в сговоре с адвокатом.  Постановление о закрытии дела 1 ноября вынес прокурор САП. Дело закрыли в связи с неустановлением достаточных доказательств для признания виновности лица в суде и исчерпанием возможностей их получить. Судья подозревался в получении в августе 2018 года 20 тыс. гривен по предварительному сговору группой лиц с адвокатом. В н...
Происшествия
Дорожно-транспортное происшествие с участием «Renault Kangoo» и «Оpel Vectra» произошла 22 января в с. Марьяновка. В результате аварии пассажирка автомобиля «Оpel Vectra» получила телесные повреждения и попала в больницу.Авария произошла около 10.20 часа.Предварительно, 24-летний водитель автомобиля «Renault Kangoo» не справился с управлением, выехал на полосу встречного движения и допустил столкновение с автомобилем «Оpel Vectra». Вследствие ДТП 34-летняя...
Общество
Предприниматель из Винницы производит масло с довольно необычного сырья - здесь и косточки абрикосов, семяна укропа и петрушки, и даже косточки малины. Рассказывает, что для своей продукции выбирает лучшие семена, а готовое масло поставляет эко-магазинам.Руководит небольшим предприятием Игорь Мудрик, который за 10 лет своей работы смог расширить ассортимент продукции в более 20 видов. Для этого имеет немало семян, например: черный кунжут и обычный, чиа, ор...