Вінниччина потрапила в “енергетичне рабство”

Вінничанам пора переходити на біоетанол. Здається, переваги цього ресурсу зрозумілі усім, але, чомусь, Вінниця далі продовжує жити та рухатись лише завдяки іншим джерелам енергії, які не лише шкодять дивовижній природі краю, а й заганяють жителів міста та області у “паливне рабство”. В результаті – порожні гаманці, жахлива екологічна ситуація та енергетична залежність. 

Як повідомляє сайт УКРАЇНСЬКИЙ БІОЕТАНОЛ, залежність від імпортних нафтопродуктів робить Вінниччину, та й Україну в цілому, уразливими щодо забезпечення пальним, незважаючи на те, що природні ресурси і кліматичні умови дозволяють повністю забезпечити національну безпеку. В останні роки багато країн світу намагаються зекономити на паливі, впроваджуючи його альтернативні види. Проте в Україні до останнього часу про альтернативні палива велися здебільшого розмови на рівні споживачів, незважаючи на те, що для нас нафта та газ є розкішшю.

Нині Україна знаходиться в умовах неоголошеної війни з Росією, і купляти в агресора нафту, це злочин проти громадян нашої держави. За час бойових дій прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк часто в розпачі задавав питання: «Чим заправляти танки і БТРи?». Відповідь на це запитання дали ще за часів Третього Рейху. Німці, в умовах дефіциту пального під час Другої світової війни, до бензину додавали спирт. Можливо, у нас інша ментальність, ми звикли спирт більше споживати, а не вливати у бак. Але сьогодні Україна у важких економічних умовах і виробництво біоетанолу, плюс не декларативна, а реальна підтримка держави значно б сприяла вирішенню багатьох питань, перш за все – національної безпеки.

Енергетична криза у 1973 р. дала значний поштовх виробництву біоетанолу. Тоді увагу потужних сільськогосподарських країн (Бразилія, США, Франція, Канада) як перспективний енергоносій привернув етиловий спирт, який отримав назву – «паливний етанол» чи «біоетанол». Відтоді, тільки у США, де використання етилового спирту в якості енергоносія не було новиною (конструктор автомобілів, засновник корпорації «Форд Мотор» Генрі Форд свій перший автомобіль сконструював на базі двигуна, який працював на етиловому спирті) були прийняті закони, що сприяли зацікавленню підприємств виробляти біоетанол. Для виробників знизили податки, а у 1988 р. вирішили виробити 20 тис. автомобілів, які могли споживати Е 85 (85% етанолу та 15% бензину).

Незважаючи на те, що економічні інтереси сім’ї Буш були насамперед у нафтовій промисловості, Дж. Буш-молодший як Президент США проголосив, що «без енергетичної незалежності не може бути національної безпеки, і енергетична незалежність США повинна базуватися на власних відновлюваних енергоносіях, в першу чергу – етанолі». От у кого можуть повчитися державницької позиції українські владні мужі. Президент США в серпні 2005 року підписав закон, згідно з яким виробництво біоетанолу у 2012 році повинно було становити не менше, ніж 28,5 млрд. літрів. Реальний же обсяг виробленого біоетанолу у 2012 році перевищив 50 млрд. літрів.

У Бразилії у середині 1970-х роках уряд реалізував комплексну програму пропаганди біоетанолу. Відомі політики, зірки шоу-бізнесу, спортсмени пересідали на автомобілі, що їздили на біопаливі. І нині більше половини автопарку країни використовує замість бензину практично чистий етанол Е 99 або суміш із бензином Е 85.

Зрештою, для чого нам такі далекі США і Бразилія. Візьмемо для прикладу деякі європейські країни. Німеччина – виробників біоетанолу не оподатковують мінеральними й екологічними податками, існує система дотування вирощування ріпаку; Іспанія – автомобілістам, котрі використовують біопаливо, дозволено безоплатне міське паркування; Швеція – уряд затвердив програму повної відмови країни від нафти до 2020 року.

А що Україна? Як зазначив в. о. директора ДП «Зарубинецький спиртовий завод» (підприємство, яке відновило роботу завдяки вірменським інвестиціям) Ігор Голяс: «Забезпечення економіки України енергоресурсами – одне з ключових питань незалежності держави. Передумови до цього вже є. Утравні минулого року Міністерство аграрної політики та продовольства зробило крок, який має стимулювати розвиток ринку альтернативних видів палива. Зокрема, Кабінет міністрів схвалив Постанову «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. № 1375», якою виключено перелік спиртових заводів, що мають право на виробництво біоетанолу. Таким чином, нині за наявності ліцензії підприємство може виробляти біоетанол. Біоетанольний напрям має стати одним із ключових і для нашої країни. У нас є невичерпний постачальник продукції для біоетанолу – аграрний сектор. Відтак Україна має всі шанси стати енергетично незалежною. Залишається останній крок – запровадити це в життя. У нас єдиний вихід, держава повинна виробляти біопаливо, щоб вижити».