Хто створив культ особи у вінницькій акробатиці?

Здавалося б, після публікації у газеті статті про скандал у зірковій школі спортивної акробатики всі проблеми мали б вирішитися. Втім, цього разу до редакції прийшли тренери і спортсмени й висловили свою точку зору щодо зіркового виду спорту Вінниччини.

Все почалося з провалу наших акробатів на чемпіонаті Європи. Головний тренер збірної України Леонід Голяк вирішив, що Сергій Калонтюк не підготував спортсменів як слід.

– 29 грудня на педраді з нас зняли надбавку і години, — розповідає Сергій Калонтюк. — Мене звинуватили в тому, що я обмінюю валюту на ринку. Але в нас вся країна зараз міняє валюту! Я ж не говорю про те, що за тренерські гроші у Голяка у Зарванцях будинок збудований. А спорт є спорт, і програш — не катастрофа. Хлопці були у гарній формі, виграли чемпіонат України. Перед чемпіонатом Європи був збір у Береговому. Але їх чомусь на цей збір не взяли. А мене за наказом забрали, не залишили, щоб я готував хлопців до відповідальних змагань. Зрештою, сталося так, що ми даремно витратили 300 тисяч гривень. Це його промахи, але він себе винним не вважає. Цих хлопців паралельно тренує і його син Юра Голяк.

Але йому години ніхто не зменшував і доплат не позбавляв. На мене ще й написав скаргу у дисциплінарну комісію Федерації гімнастики, в котрій звинуватив у провалі всієї команди. На конференцію у Київ нас, заслужених тренерів, не запросили. Леонід Голяк сказав — ви там не потрібні. Натомість поїхала тільки його сім'я. Те, що він запевнив, що всі проблеми вже владнали, то це зовсім не ті проблеми. Так, додали години, котрі зняли. Дівчатам, котрих вигнали з залу, дозволити приходити тренуватися. Але це все не вирішує тих проблем, котрі накопичувалися роками і тепер дуже заважають нормально працювати. У Голяка п'ять державних нагород. Але ніхто не здогадується, що у них вкладена праця багатьох інших тренерів.

– Для того, щоб виростити висококласного спортсмена, потрібно років з 10, — ділиться думками тренер Людмила Малініна. — Ми вирощуємо своїх спортсменів з нуля. Сім'я Голяків бере приїжджих, вони працюють кілька років, і ось вам — готовий результат!

Коли треба відстоювати честь країни на змаганнях, ми не шкодуємо нічого: ні власного часу, ні сил. За два місяці мені вдалося змінити склад «двійки» і підготувати акробатів до Європейських ігор. Замість однієї спортсменки, котра вибула, повернула дівчину з шоу. Повірте, не всі б повернулися, покинувши контракт... А вона повернулася і успішно виступила на Європейських іграх. Тоді все було добре і все було для нас, бо це потрібно було для їхнього іміджу. А тепер Леонід Голяк обурюється, що наші вихованці виступають у ресторанах і на пароплавах. А куди їм подітися після великого спорту? Ми ж готуємо дітей спочатку для великого спорту. І вони перемагають з 1999 року. Нас визнають кращими тренерами, а тепер — обличчям у багнюку?

Вся проблема школи акробатики полягає в тому, що її директор робить все тільки для блага своєї сім'ї. Ми не знаємо нічого про те, які будуть змагання, чи можемо ми туди поїхати... Спочатку Голяки, а потім вже ми. Захоче директор — вивезе на змагання. Не захоче — нічого не буде. Ми бачимо, що ця людина перетворилася на маленького Наполеона в акробатиці і встановлює культ власної особистості. Жодних думок інших тренерів він не чує. Нас не запрошують на звітно-виборні конференції, і тому чується думка тільки членів сім'ї Голяка. А що вже казати про те, що жодного спортсмена-акробата гідно не провели з великого спорту. А вони мають високі досягнення, працюють на імідж країни. Мабуть, тому після великого спорту ніхто з них не поспішає повернутися тренером до рідної школи акробатики.

Вони намагаються податися світ за очі, туди, де можна заробити гроші. Адже одна поїздка на змагання коштує 500 євро і гроші треба внести вже за півроку до змагань. Здають всі, і тренери теж. А тренерська зарплата — 5-6 тисяч гривень, у спортсменів — 2,5 тисячі гривень, з них ці гроші наскладати нереально. Коли ми запитали у головного тренера, що робити в такій ситуації, отримали відповідь: бідних не набирайте. Тільки багатих, котрі зможуть оплатити виїзд на змагання. А якщо тренери захочуть створити власні студії, їхніх вихованців нікуди не будуть випускати на змагання. Адже ліцензії потрібно буде відкривати у комітеті. Ми вже намагалися, але в комітеті отримували тільки відмови. Та ми не хочемо звільнити директора! Ми хочемо, щоб до всіх було однакове ставлення в роботі.

Спортсмени Олександр Нелеп, Владислав Бобришев та Діана Панчук теж мали що розповісти.

– Для спортсменів пан Голяк нічого не робить. На змагання за кордон він летить літаком, зате ми півтори доби їдемо в автобусі, – скаржиться Олександр Нелеп. — А потім замість готелю ми залишаємося на ніч в автобусі. О 9 ранку — тренування і тільки тоді — поселення... Для спортсменів це нереально важко бути у формі в таких умовах.

– Зрештою, чому ми не маємо права заробляти гроші у шоу? По-перше — це потрібно для участі у змаганнях. По-друге — здобуваємо досвід! — каже Владислав Бобришев. — Але нас звинувачують у заробітчанстві, а їхні спортсмени, котрі теж брали участь у шоу, поїхали на змагання до Ізраїлю. Чому така дискримінація?

– Ми хочемо виступати, — каже Діана Панчук, котра нещодавно посіла четверте місце на Всесвітніх іграх. У дівчини є вид на проживання в США і вона може будь-коли поїхати туди. Але хотіла б виступати за Україну. — Коли я закінчила спорт, виявилося, що спортивний зал для мене зачинений. Тільки тоді, коли спалахнув цей скандал, мені дозволили тренуватися у залі.

В один голос і тренери, і спортсмени кажуть: «У спорткомітеті вірять у створений міф, що українська акробатика без Голяка неможлива. Але коли він хворів, ми їздили і на збори, і на змагання, і все було нормально, і результати були. Ми хочемо і будемо працювати. Але вимагаємо, щоб все було прозоро, відкрито і чесно».