Дострокові вибори 2016 і електоральні позиції вінницьких політиків. Частина 1

Заміна керівництва уряду, з якою, судячи з усього, змирився навіть той, хто це крісло покидати не хоче категорично, відкриває принципово новий етап у житті вітчизняного політикуму. Етап цей характеризуватиметься тим, що міцність коаліції випробовуватиметься майже щодня. І від можливих дострокових виборів її віддалятимуть все менш очевидні аргументи.

Ні, звісно, депутати йти на вибори не хочуть. Звідси – постійні заяви, що «вибори призведуть до посилення агресії, повернення «реваншистів», тріумфу популістів та таке інше. Але очевидно й інше. Якщо довіра до нинішньої влади в суспільстві буде падати, то політики просто вимушені будуть знову і знову піднімати тему дострокових виборів.

Для нас ця тема цікава з огляду на те – хто буде змагатися за виборчі округи у межах Вінницької області, і якими є бодай гіпотетичні шанси (станом на березень 2016-го року) у ключових політичних гравців утримати чи здобути місце під куполом Верховної Ради. Тому редакція нашого видання розпочинає цикл аналітичних матеріалів на тему дострокових парламентських виборів, в яких ми спробуємо проаналізувати поточну позитивну/негативну діяльність чинних нардепів та спрогнозувати, хто стане фаворитом, або наступним нардепом від нашої області.

Те, що вибори будуть проводитися за старою схемою: 50/50, сумнівів майже у нікого не викликає. Варіант з «відкритими списками» став настільки проблемним для ведучих політиків, що повторювати його на парламентських виборах просто не ризикнуть. Ніхто не захоче вкладати кошти, щоб перемогти в окрузі і… не отримати мандат.

Отже, розпочнемо з міста Вінниці, у якій розташовуються 11 та 12 виборчий округи.

Діючий депутат від 11 округу – Олександр Домбровський. У 2012-му, будучи самовисуванцем, вирвав перемогу у Наталії Солейко (30,16% проти 28,00%), але впевнено переміг її ж у 2014-му (51,37% проти 12,34%). Тоді Домбровський балотувався від «Блоку Петра Порошенка» та мав на виборах особисту підтримку Президента та Володимира Гройсмана. Солейко висувалася від «Батьківщини».

У випадку дострокових виборів Домбровський цілком може розраховувати на підтримку як центральної, так і місцевої влади. Небезпека для нього може виникнути у двох випадках. 1. Якщо рейтинг чинної влади в цілому впаде до такого рівня, що потужний кандидат, висунувши гасло: «Я – опозиціонер», може з легкістю розраховувати на голоси нейтральних виборців. Однак, для цього потрібен, принаймні, потужний опозиційний проект, за бренд якого будуть голосувати автоматично, та «розкручений» кандидат, який власною кандидатурою не зіпсує загальну «опозиційну» картину.

Цей варіант може «зіграти», якщо опозиційний проект справді підійде до виборів з максимальним рейтингом. На роль такого проекту могли б, теоретично, претендувати «Самопоміч» Садового та гіпотетична партія Саакашвілі. Але й тут виникають питання – чи вирішать вони йти на конфронтацію з командою Порошенка-Гройсмана і виставляти потужного політика «в пику» Домбровському.

Солейко, як і «Батьківщину» у цьому контексті уже можна не розглядати. Їхній політичний «поїзд» уже «пішов», а самодостатніх політиків у місцевій партійній організації, щоб виростити з них потенційного опонента для всієї команди «вінничан» – на даний момент немає.

Більш небезпечний для Домбровського «варіант № 2». Висування кандидата з числа оточення тієї самої «команди». Така можливість не виключена, якщо Домбровський з тих чи інших причин «випаде з обійми», і тоді йому можуть протиставити певного опонента, якого підтримає міськвиконком та ОДА. Наприклад, Сергія Кудлаєнка. Або – кандидата з групи Ткачуків. У 2012-му Людмила Станіславенко, балотуючись від «УДАРу» зайняла 3 місце з 13,75% (13 606 голосів), а у 2015-му – отримала мандат депутата обласної ради від БПП.

Однак – і на цьому слід зробити основний наголос – до відкритого протистояння і у цьому випадку справа не дійде, адже все буде вирішено ще до відкритого початку виборчих перегонів. Десь далеко-далеко на Печерських пагорбах.

Невелику загрозу домінуванню Домбровського в окрузі може нести факт приїзду «варяга», який спробує, за чернігівським зразком, завалити округ «гречкою». Проте сміливців, які б спробували зробити це у базовому для Президента і Спікера міста, слід шукати дуже довго. Основою для такого «варяга», знову ж таки, має стати перспективний опозиційний проект.

Підводимо підсумки. На даний момент у Домбровського немає прямих і сильних конкурентів в 11 виборчому окрузі. Перемогу йому може принести сам факт балотування від тієї команди, яка підтримувала його у попередні роки. Поразку – зниження рейтингу самої команди.

Станом на березень 2016-го року активної роботи в 11 окрузі ніхто з потенційних опонентів Домбровського не веде. А сам Домбровський за останніми соціологічними опитуваннями залишає за собою статус політика з найбільшим рівнем підтримки в області.

Ще простіша ситуація в окрузі № 12. Тут позиції Олексія Порошенка ще більш потужні – 64,04% на виборах 2014-го року. Друге місце – виключно за рахунок партійного «бренду» – у кандидата від «Самопомічі» Олександра Слободянюка, 3 місце – у висуванця «Батьківщини» Сергія Сітарського.

Конкурувати на рівних з О.П. Порошенком у 12 окрузі проблемно, але округ може привабити багатьох тих, для кого основною метою буде широкий медіа-резонанс від виборів. Зі створенням своєрідного іміджу «борець проти системи». Тому до Вінниці можуть відрядити своїх кандидатів ті партії, які заявлятимуть про перебування у жорсткій опозиції до нинішньої влади.

Перемогу це їм, знову ж не принесе, але може зіграти на руку в умовах проведення виборчої кампанії в масштабах країни. Наприклад, внутріпартійні дивіденти якогось «свободівця», який у прямому ефірі заявить на всю країну, що він виступає опонентом самого Олексія Порошенка у виборчому окрузі, різко збільшаться.

Отже, станом на березень 2016-го року, можна лише констатувати: провідні позиції Олексія Порошенка у 12 виборчому окрузі політичними конкурентами не заперечуються. Робота на окрузі ведеться постійна. Політичну активність тут проявляє тільки декілька чинних місцевих депутатів, які були обрані в межах виборчого округу № 12. Серед яких представники «Батьківщини» Вадим Кудіяров та Ганна Давиденко. Проте, і їхня можлива участь у виборах – з розряду уже наведеного прикладу «вибори для підвищення самооцінки». Єдиним посилюючим аргументом для потенційних опонентів чинного нардепа може стати раптове статусне підвищення одного з місцевих депутатів. Так в середовищі вінницької «Батьківщини» одразу після місцевих виборів циркулює припущення, що в Києві вирішили замінити керівника обласного осередку на енергійну та молодшу однопартійку Ганну Давиденко, яка за кількістю різноманітного піару вже перевершила чинного керівника. А самого керівника - Людмила Щербаківську планують запросити на підвищення в Київ.

Таким чином, на даний момент у Вінниці можна виділити три групи потенційних учасників виборів:

1 група. Фаворити - до них належать О.Домбровський (11 округ) та О.Порошенко (12 округ). Якщо в масштабах країни не виникне широка коаліція опозиційних сил, яка матиме достатній рейтинговий потенціал, щоб здобути переконливу перемогу на виборах – в 11 та 12 виборчих округах залишаться ті самі депутати, які представляють їх у Верховній Раді сьогодні.

2 група. «Другий ешелон команди» – кандидати, які мають бажання пройти у заздалегідь «виграшних» округах, але поки що не мають можливості лобіювати власні кандидатури на загальнодержавному рівні. Матимуть шанси у тому випадку, якщо Домбровський та/чи Порошенко будуть включені до прохідної частини виборчого списку БПП. Або – внаслідок витонченої інформаційної спецоперації «на самому верху».

3 група. «Самореклама» методом «Моськи проти слона». Критикувати потужних конкурентів – значить створювати самим собі імідж безкомпромісного борця з владою в цілому. Перемогу це не наближує, але зайвим у політичному «портфоліо» якогось опозиціонера не буде.