Вінниччина і Яценюк. Що отримала і недоотримала область від уряду за два роки

Після заяви Арсенія Яценюка про відставку «промивати кістки» досі чинному прем’єр-міністру будуть усі без виключення українські ЗМІ і топ-блоггери. Вмішуватися у їхній не дуже стрункий хор (схвальний і негативний) – значить розчинитися у ньому.

Спробуємо розглянути ситуацію з іншого ракурсу. Поміркувати: а що, власне, отримали саме Вінниця та область від його головування в уряді?

Сказати, що регіон був у пріоритеті для прем’єра – значить піти проти істини. Тут з політичної точки зору – зовсім інші «перші особи», які втручання Яценюка у ситуацію у ньому сприйняли б, м’яко кажучи, з подивом.

Навряд чи можна говорити, що економіка області переживала «економічний бум». Загальне падіння промислового виробництва, обвал курсу національної валюти (а він, щоб не казали прихильники нинішнього Кабміну, був), різке підвищення тарифів на комунальні платежі, зростання цін на товари першої необхідності, урізання соціальних виплат для «пільговиків»… Все це було, але було в масштабах країни. Ми уже сказали, що спробуємо оцінити ситуацію саме на Вінниччині.

На сайті Державного агентства з інвестицій та управління територіями національними проектами остання згадка про економіку Вінниччини часів попереднього уряду містить новину, що в 2013 році в економіку області іноземними інвесторами вкладено 30 млн. дол. США прямих інвестицій. Багато це чи мало?

Визначити це можна шляхом співставлення. Але особливо порівнювати немає з чим. На інформаційному ресурсі Держагентства інформація про сприяння з боку уряду залученню в економіку Вінницької області інвестицій чомусь подається у дуже оригінальному контексті.

«Вінницька область отримає підтримку Світового банку для розвитку галузі охорони здоров’я» (32 млн. 350 тисяч доларів США. Згідно з його умовами, 90% фінансування здійснюватиме Світовий банк, решту 10 % - обласний бюджет).

«На Вінниччині за рахунок залучення французьких інвестицій збудовано новий завод зі збагачення каоліну» (8 млн євро)

«Вінниччина посіла третє місце серед областей України щодо виконання доходів місцевих бюджетів»

«У Вінниці почнуть будувати регіональний клінічний лікувально-діагностичний центр серцево-судинної патології» (Світовий банк, 35 млн дол.)

«Триває співпраця Вінниччини з Швейцарським бюро співробітництва в Україні» (фінансування проектів сільських громад за рахунок грантових коштів та грошей обласного бюджету)

«Японія дала Вінниччині гроші на медичні та освітні проекти» (810 тис. євро)

«Швейцарські інвестиції дозволять Вінниці скоротити споживання газу на 10 млн м3» (9,8 млн дол.)

«Вінниччина робить черговий крок до поглиблення співпраці з Республікою Польща» (підписання партнерських угод)

Регіон робив кроки з метою залучення іноземних інвестицій. Проводив міжнародні форуми, оголошував конкурси для громад, визначав «зелену вулицю» для інвесторів. Наприклад, під час презентації програми створення індустріального парку було оголошено, що підприємства, які будуть розташовані на території парку, матимуть ряд переваг, зокрема, нульову ставку мита на обладнання, яке не виробляється в Україні та ввозиться з-за кордону, тощо.

Отже, у сухому залишку маємо:

• Іноземні інвестори готові співпрацювати з областю;
• Місцева влада готова забезпечити їм сприятливі умови.

А уряд?

На тому ж сайті знаходимо інформацію такого характеру. За січень 2015 року в Україні поголів’я великої рогатої худоби скоротилось майже на 265 тисяч голів, на триста тисяч поменшало свиней, менше виробляють яєць та курятини. «Сухі, проте кричущі дані, котрі озвучують представники профільного  міністерства стосовно тваринницької галузі, стверджують — справи кепські».

Причина? Людям стає невигідно тримати худобу. І навіть при підвищенні закупівельних цін на продукцію тваринництва. Адже індекс інфляції за минулий рік в цілому по державі становив майже 123%. Тому, під час селекторної наради в регіональних студіях як один наголошують, не буде дотацій – не буде розвитку скотарства.

На Вінниччині реалізується 2 ПРООнівських проекти, затверджена обрадою програма підтримки фермерських господарств та кооперативів. Це дало змогу зберегти темпи розвитку тваринництва в регіоні.

Отже, ситуацію в сільському господарстві Вінниччина втримала не завдяки, а всупереч урядовій політиці.

Вдалося утримати й рівень промислового виробництва. Так, у 2014 році Вінниччина посіла шосте місце в Україні за темпами промислового виробництва. На тлі загального падіння промисловості, індекс промислового виробництва у порівнянні з відповідним періодом попереднього року становив 102,6 %

Сказати, що уряд взагалі не давав грошей – не можна. Певні проекти реалізовувалися. У 2014 році Вінниччина отримала субвенцію понад 18 мільйонів гривен на впровадження заходів з енергозбереження.

Отримувала область і дотації. В основному – на погашення боргів із заробітної плати та на фінансування видатків органів місцевого самоврядування.

Таким чином, закривалися «дірки», створені внаслідок власне урядової діяльності.

На фінансування спеціальних проектів на території області грошей в уряду не було. Натомість, саме за рахунок місцевих бюджетів створювалися захисні споруди на Сході України. Ні, справа ця потрібна, але куди пішли гроші, виділені на проект «Стіна»?

Мають вінничани й інші претензії саме до яценюківського кабінету. Обіцяв «скасувати злочинну медичну реформу», яка «пройшлася» по Вінниччині, як по «пілотному» регіону. І забув про обіцянку.

Обіцяли сприяти створенню мережі центрів адміністративних послуг – і знову ж це лягло на плечі місцевих бюджетів.

Була ще й епопея з фінансуванням ПТУ…

Дивлячись на все це, складно погодитися з деякими експертами, які стверджують про «кращий уряд в історії України».

Не для Вінниччини точно.