Диво-сад із 1500 рослин має Мирослав із Конюшівки

Як на одному гектарі вінницького чорнозему посадити і виростити власний «рай» – знає селекціонер із Липовецького району Мирослав Гуменюк.

Бо його диво-сад у Конюшівці знають далеко за межами Вінниччини завдяки десяткам тисяч саджанців – від «екзотів» до звичайної кропиви. Цікаво, що починався цей диво-сад із заморськими цікавинками на звичайному сільському городі з елементарних помідорів у далекому 1982-му! Нині ж хітами садового сезону однозначно стали сакура і магнолія, за якими стоять черги, як за гарячими пиріжками.

– Про вашу першу розсаду в Конюшівці вже легенди дітям розказують... Це правда про перші 100 рублів з городу чи казки?

– Прийшов із армії у 1982-му, максимальна зарплата в колгоспі 150 рублів, картоплю приймали у селян по 8 копійок за кіло, а жити молодому ж хочеться на всю тисячу! Тому поліз у город, де за 30 сантиметрів капустяної чи помідорної розсади можна було вторгувати 1 рубль... Далі з’явились квіти, баклажани, перці... Ось і вся математика! А сезон у нас завжди з ранку до смерканку — працюємо з жінкою Іриною та синами з 5-ї години і поки ноги носять. Малий Іллюша, якому 4 роки, вже наш міні-менеджер. Бо знає, що де росте, допомагає носити, поливати і однозначно росте продовжувачем моєї справи. Ось так все робимо самі, а люди до нас за саджанцями та рослинками їдуть із усієї України. Раніше розсилали живу продукцію через «Посилторг» по всьому Союзу! Нині маємо ще кращого друга — Інтернет і «роздаємо» саджанці через інтернет-магазин, який я назвав своїм іменем — miroslav.vn.ua. Час на городі та в саду надто дорогий, щоб витрачати його на виставки, роз’їзди та балаканину... Інакше успішним садівником нині бути нереально.

– У вас більше 1500 сортів та різновидів, а на що нині найбільша мода?

– Скільки точно росте в саду – навіть не знаю, але за підсумками минулого року люди з усієї України купили 1544 найменування рослин. Не можу сказати, що закоханий у якийсь окремий сорт, бо мене захоплює сам процес посадки, розмноження і цвітіння кожної рослинки тут, на великому городі. Спершу всю цю красу зібрав із усього світу для себе як колекціонер, а вже потім її «розкушали» покупці! Люди хочуть буквально все – від магнолії та хвойних до звичайної кропиви. Так, кропиви! Адже в окремих регіонах вона взагалі не росте, і одна моя родичка, як побачила її, то ледь не щодня ту кропиву їла, пила, в суп та борщ кидала. І знаєте, купують, хоча, здавалось би, кого здивуєш кропивою?

– Малий Iлля справді знається на всіх рослинах?

– Він старається допомагати у всьому і лише вчора в кожний ящик для відправлення вкладав символічний подарунок — по рослинці нарциса чи лілейника! Бачу, що в тата він точно пішов за вдачею... Роботящий і не скупий!

– «Рай» у вас великий?

– Весь сад займає 1,35 гектара. І це не межа, бо кожного разу після гостин у колег везу в Конюшівку щось новеньке... На хвойні свій попит, на низькорослі та покривні культури свій. До бузку та ірисів стабільний інтерес, бо наші окремі селекціонери без мільйонних інвестицій виводять цікаві сорти! Іноземці за голову хапаються, коли бачать цю рукотворну красу та наші ціни! Бо в них таке коштує сотні євро, а не наші 40, 50 чи 300 гривень...

– У кого з відомих людей ростуть ваші «вихованці»?

– Навіть важко згадати, бо товар часто беруть оптом і вже на місці — у Києві чи Одесі – перепродують салони ландшафтного дизайну. Столичний іподром прикрашає живий паркан із моїх туй. «Нові українці», схоже, вже все посадили, що хотіли... Тому головні покупці рослин із Конюшівки – люди середніх статків, що мають смак та цінують свій бюджет. Цього сезону справді тривав ажіотаж на сакури і магнолії. Дуже люди хочуть екзотики, і її все одно завозять до нас через кордон. Але головна фішка українських садоводів — місцеве розмноження та вирощування. Бо за євро із Європи дуже дорого, а як все зробиш сам, то можна людей ощасливити цікавою рослинкою чи деревцем за 39, 50 чи 100 гривень...

– Кажуть, ваші троянди росли у Путіна?

– Так, у Путіна, якого називають «Ху..ло». В його резиденції «Барвиха» під Москвою ще в 2003-му із моїх троянд висаджували російський прапор! Але це в далекому минулому... Бо у нас над хатою висить прапор України, і щомісяця ми родиною відправляємо посилки в АТО. Але не квіти, а харчі, одяг, все, що треба хлопцям... Так хочеться, щоб війна скінчилась і всі селянські сини повернулись живими додому, до мами і рідного саду.