Ще трьох бійців з Вінниччини забрала війна. Чому на прощання із героєм прийшло 20 жителів? Де були влада, депутати, люди, яких він там захищав?

За останній тиждень у зоні АТО загинуло троє наших земляків — вінничанин Анатолій Матвєєв, Сергій Лукашенко з Хмільника та Олександр Кудима з Ямпільщини.

У ніч на 20 квітня в селищі Зайцевому снаряди потрапили прямо в позицію, де стояли бійці. Серед трьох загиблих — старший навідник гранатометного відділення 53-ї бригади Анатолій Матвєєв.

– Обстріл стався в період між першою і третьою годинами ночі з 19 на 20 квітня. Бій був дуже жорстоким. 152-й калібр потрапив у бліндаж, де було шестеро бійців. Двоє загинули на місці, ще один — пізніше, від втрати крові, — розповіли подробиці волонтери. — Троє інших, важко поранених, були евакуйовані. На допомогу прийшов інший батальйон, який відволік вогонь на себе. В ту страшну ніч військові 53 бригади в районі Зайцевого зафіксували приблизно 150 «прильотів».

40-річного Анатолія Матвєєва мобілізували до війська у липні 2015 року. Він був неодруженим, із рідних у нього залишився тільки брат. Поховали солдата 23 квітня у Стадниці.

– Це шок, але на прощання із солдатом прийшло чоловік 20! Це враховуючи сусідів, родичів та двірників... Невже ми стали такими байдужими чи смерті захисників України вже не чіпають за серце Вінницю і вінничан? Про похорон Толі я сама дізналась випадково від військового, що прийшов до нас для вирішення своєї проблеми, — розповіла начальник медслужби Вінницької обласної Самооборони Людмила Бобровська. — Труною, одягом для поховання займались волонтери із Дніпропетровська, де знаходилось його тіло. У Вінницю його привіз транспорт від військкомату, бо побратими Толі на гарячій передовій. Від армії був також оркестр і почесний караул... Від влади був лише Олег Парфілов із міськради, і все... Братові Толі було ніколи займатись оповіщенням про час і місце прощання... Виходить, що 400-тисячне місто не знало про похорон свого героя? Ви б бачили його обпечені руки, всі чорні від тієї війни... Саме ці руки тримали мирне небо над Україною! Я не змогла стримати сліз, як і всі присутні...

За день до ротації загинув 57-річний хмільничанин Олександр Лукашенко. Військовий мав звання сержанта, захищав країну більше року. За цей час отримав чимало поранень, проте вистояв та готувався до ротації. Рідні вже чекали на нього вдома, але до звільнення Сергій Анатолійович не дожив 1 день.

– Батько добровільно пішов у зону АТО, двічі його вертали, а на третій раз мобілізували, — розповідає син загиблого героя Олександр Лукашенко. — Служив він рік і два місяці, часто міняв місця дислокації, був у Мар’янці, в Авдіївці, в Улянівці… Від перших днів до останнього часу він завжди перебував на передовій. Поранення, отримані внаслідок боїв, були важкими, це і уламкове враження лівого боку, і зсув кісток ключиці, можливо, вони й призвели до зупинки серця. Тато лікувався у госпіталі в Мар’янці. Після виписки 12 квітня поїхав на ротацію, телефонував нам, казав, що 19-го повернеться додому, проте не дожив. Заснув і не прокинувся.

Після ротації Сергій Лукашенко збирався продовжити лікування. Утім, чи хотів він повертатись в зону АТО – рідним невідомо. Чоловік майже нічого не розповідав про бої та про своє перебування в місцях бойових дій, аби вони не хвилювались.

Сьогодні, 27 квітня, у Дзигівці Ямпільського району поховають бійця АТО Олександра Кудиму. Він помер у військовому шпиталі через лейкемію. Прапорщик був призваний на військову службу в березні 2015 року. Був командиром відділення взводу управління військової частини.