Вінницький активіст побував, та розповів як живеться в Сполучених Штатах Америки

Учасник програми "Open World" (“Відкритий світ”) Максим Студілко нещодавно повернувся з туру по трьох містах США: Вашингтон, Панама Сіті та Бірмінгем - місто-побратим Вінниці. Розказав про контрастність країни та про те, як потрапити до цієї закритої програми.

Із зустрічі з Максимом ми вибрали найбільш яскраві “цікавинки”, на які звернув увагу хлопец

- В Америці немає пилюки.  Люди не роззуваються—  і це нормальне явище. Можливо, вся справа в ґрунті, або в плиточці , якою вкритий весь Вашингтон і тому немає відкритих ділянок із землею.

- Коли ми летимо в Бірмінгем від делегації Вінниці, у нас зовсім інша програма: Флорида, пляжі містечка Панама Сіті. Там як в американських фільмах: пляж, море і басейн перед готелем.

- В Америці немає декретної відпустки. Дуже часто жінки їдуть народжувати прямо з роботи. За рік ти маєш право взяти кілька днів лікарняних. Але якщо ти перевищив ліміт, тебе мають право звільнити. Невикористані за попередні роки дні відпустки, лікарняні, зазвичай, використовують як відпустку по догляду за дитиною. Тому є три варіанти: або наймати няньку, яка буде дивитися за твоєю дитиною, або звільнятися з роботи і сидіти вдома, або ходити на роботу разом з дитиною. Там, до речі, створені всі умови, щоб можна було доглянути за малюком.

- У США найпопулярніша мова після англійської - іспанська. Причому майже у всіх штатах. На кордоні з Канадою є штат, де розмовляють французькою і ще один, де “панує” німецька.

- Яка відстань від України до Штатів? У нас скажуть 10 або 12 тисяч кілометрів. А насправді від України до Америки вісім годин. У цьому відрізняються американці. Вони відстань міряють часом. Якщо, наприклад, запитати в них, яка відстань від Бірмінгема до Вашингтона, вони скажуть 10 годин автомобілем. Це показує їх стиль життя.

- Американці поважно ставляться до будь-якого волевиявлення людини, до її гідності. Ставлення пересічного американця до прапора конфедератів приблизно таке ж, як у нас до прапора ЛНР і ДНР. Але в них вони висять. Тобі він може не подобатися, ти можеш на нього плюватися, але людина з іншими поглядами цілком має право його вивішати.

- Якщо ти не береш участь у житті жодної громадської організації чи об'єднання - ти невдаха. Це, звичайно, твій вибір - бути невдахою чи ні. Але там прийнято займати активну позицію, а в ідеалі — бути членом правління.

- Вижити в місті без власного транспорту нереально. Якщо у Вашингтоні ще є громадський транспорт, то на півдні штату його немає. Самі вулиці спроектовані під автомобілі - широкі, багатосмугові.  До 16 років тебе возять батьки на машині, або шкільний автобус. Діти з14 років починають заробляти собі на автівку. А в 16 років вже можуть її купити.

- Бензин дешевший за воду. Вода в пляшці коштує десь півтора долари за літр (37 гривень). За літр бензину ти заплатиш від 12 до 15 гривень. Вдома взагалі воду п'ють з-під крану. В ресторані також можна скільки завгодно випити склянок “газировки” обов'язково з льодом — безкоштовно. А в магазині вона дорожча за бензин — парадокс.

- Зарплата варіюється від штату до штату. Якщо ти маєш 50 тисяч доларів і мешкаєш в Бірмінгемі — це “ОК”. У Вашингтоні з такими статками — ти жебрак. Я жив у сім'ї, де господар був дерматологом, а його дружина - лікарем. Він вважався багатим, а вона бідною.

- Мені здалося, що США — це типове гуляй-поле, в якому ти належиш сам собі і поважаєш гідність іншої людини. Схоже відчуття, коли навчаєшся в школі. Там за тобою весь час слідкують батьки, вчителі. Та з приходом до університету з'являється відчуття самостійності. Усе тільки в твоїх руках. У Штатах так само: хочеш працюєш в поті чола, і маєш більше коштів, хочеш не “вкалуєш” і маєш менше коштів.

Вінницька делегація (справа наліво): Максим Студілко, Михайло Іванцов, Євген Власюк, Олександра Телегузова, Андрій Янченко. На сходинках Капітолію у Вашингтоні.

Що таке програма "Open World"?

Програма “Відкритий світ” працює з 1999 року. Спочатку вона була розроблена як програма обміну між США і Росією з ініціативи двох видатних учених і суспільно-політичних діячів Росії та США. Потім вона поширилася на Україну та інші пострадянські країни. Вона дозволяє молодим лідерам країн у різних галузях діяльності зустрітися зі своїми американськими колегами й обмінятися досвідом та ідеями в області освіти, громадських організацій, правосуддя і реформи державної служби тощо.

Як стати учасником "Відкритого світу"

- “Відкритий світ” - це закрита програма, - говорить Максим. - Ви не можете побачити оголошення про набір до “Open World”, заповнити анкету за лінком і бути відібраним. Чисто теоретично — так, але з вами зв'яжуться і спитають, хто вас рекомендував. Якщо ніхто — двері закриті

В Україні рекомендувати можуть як організації, так і конкретні особи, зокрема, найбільш відома з них — Олександр Солонтай з Інституту політичної освіти. Але, за словами вінничанина, від нього потрапити важче, бо конкурс більший.

Важливою особливістю програми є те, що після участі в ній дорога в Штати закрита на два роки. Таким чином країна себе убезпечує.

- Типу ми витратили на вас гроші, тому будьте ласкаві не приїжджайте до нас на постійне місце проживання, - говорить Максим. - Працюйте в Україні, впроваджуйте той досвід, про який ви від нас дізналися.

Шість людей на одне місце

Максим потрапив до програми через Олександра Капітана — почесного голову Спілки молодіжних організацій Вінниччини.

- Капітан написав про те, що шукає бажаючих поїхати на “Відкритий світ”, - розповідає хлопець. - Я прийшов до нього на співбесіду, де вже було десь 30 осіб. З них рекомендували десятьох, в тому числі і мене. Далі нам з Києва прислали лінк на форму, яку треба було заповнити. Потім з десятьох обрали п'ятьох, і ми полетіли.