ФІРМА «РЕКВІЄМ» ІНВЕСТУЄ В СПОРТИВНУ МОЛОДЬ!

Досьє “Вболівальника”:

ПАНЬКІВ Михайло Іванович

Народився 2 січня 1966 року в селі Головецьке Львівської області.

У 1982 році закінчив Головецьку ЗОШ. У 1990 році закінчив Вінницький державний педагогічній інститут імені М.Островського (нині ВДПУ імені М.Коцюбинського). Президент ГК «ВДПУ» (Вінниця), член наглядової ради університету. Одружений, має дві доньки.

З 2011 року – незмінний лідер регіонального конкурсу “Бізнес-еліта Поділля”.

Нагороджений: Дипломом “Лідер підприємництва України за досягнення лідируючих позицій в галузі підприємницької діяльності (2014).

Суспільною нагородою “Лицар Вітчизни” за високу національну гідність, патріотизм та активну участь у розбудові Української держави з врученням “Золотого Хреста” (2014).

У 2015 та 2016 роках – переможець регіонального конкурсу “Бізнес-еліта Поділля” у номінації “Вершина лідерства”. Заслужений працівник сфери послуг України (2017).

По закінченню сезону президент гандбольного клубу ВДПУ (ВІННИЦЯ) – Михайло Іванович Паньків дав ексклюзивне інтерв’ю тижневику “Вболівальник”.

Я виріс в селі Головецьке, що на Львівщині. Мальовниче село розташоване в центрі Карпат, під горою Маківка, на вершині якої проходила лінія фронту першої світової війни. Там полягло чимало січових стрільців.

Закінчив місцеву ЗОШ. Пощастило, адже школа була 10-річна. На високому рівні проводилась робота з патріотичного виховання молоді. Гірська місцевість кувала характер і волю, виховувала юне покоління на бойових традиціях наших дідів і прадідів.

Рівень отриманих знань дозволяв нашим випускникам поступати у вищі навчальні заклади. Займалися різними видами спорту. Класні керівники багато приділяли уваги позашкільній роботі. Діти були задіяні у різних гуртках: грали у футбол та волейбол, захоплювались легкою атлетикою та стрільбою. На мій погляд, військовий керівник був самим авторитетним наставником у нашій школі.

На початку 80-х, щоб отримати підсумкову оцінку по НВП, треба було пройти польові збори, результатом яких були нормативні стрільби з автомата Калашникова. Тому успіхи були ще з дитинства, як зі стрільби, так і з бігу на середні та дальні дистанції. Пам’ятаю, що тоді я від нашої школи брав участь в обласних змаганнях з бігу на 7 000 метрів.

Полюбив фізкультуру та спорт і після служби в армії поступив у Вінницький педагогічний інститут. Коли його закінчив, працював на посаді військового керівника у Вінницькому залізничному технікумі (нині Вінницький транспортний коледж).

Зарплата тоді була маленькою. Наша сім’я складалася з трьох чоловік, потрібно було якось виживати.

Допомагала робота за кордоном – автомобільна справа. Організували спільно з колегами Вінницьку авто-профспілку. У 2005 році створили “Асоціацію автомобільних перевізників”. Згодом ми з сім’єю створили фірму “Реквієм” – з метою надання вінничанам необхідної допомоги у скрутні хвилини життя.

“ВДПУ” –флагман гандболуВінниччини!

Гандбольному клубу ВДПУ допомагаю вже шість років. З 2015 року став президентом ГК “ВДПУ”. Не було б гандбольних команд чи ДЮСШ з цього виду спорту, не було б фанатів і нашої участі у розвитку гандболу на Вінниччині. Мені дуже приємно бути президентом такого клубу. Хлопці фізично розвинуті, організовані, вихованні, самовіддані на майданчику, очі в них горять, атмосфера в колективі щира. Є в нас і майстри спорту, і кандидати в майстри спорту.

У клубі працюють люди, зацікавлені у процвітанні даного виду спорту. Справжні професіонали – Наталія Свірщук, Андрій Драчук та Олександр Павлюк.

Але нічого просто так не буває. Потрібно серйозно працювати, тренуватись і допомагати цьому виду спорту. В останній час наша команда набула досвіду, зміцніла, стала флагманом гандбольного руху на Вінниччині. Гандболісти ВДПУ надихають нашу молодь на досягнення у спорті.

Вони – приклад для інших, зокрема, Томашпільської ДЮСШ, спортсмени якої тягнуться до визнаного лідера області.

Треба допомагати ентузіастам, у яких горять очі!

В першу чергу, ми фанати своєї справи, і щиро ставимось до людей, котрі своїм прикладом пропагують здоровий спосіб життя.

Можливо, мені більше подобається футбол, але справа в тому, що до мене звернулися люди, в яких є велике бажання розвивати гандбол. Майстри своєї справи, які захищають честь Вінниччини на Всеукраїнському рівні.

Тому важливо було допомогти цим ентузіастам, в яких є нагальна потреба розвивати спорт. Незважаючи на те, що нині дуже важко, – ми все робимо для того, щоб команда ВДПУ існувала.

Держава має підтримувати підприємців, які допомагають спорту!

Ви знаєте, як важко сьогодні пробиватись чи досягати поставленої мети.

Занадто маленькі кошти виділяються на гандбол. Але разом з тим цей вид спорту пропагує здоровий спосіб життя, робить людину гармонійною та фізично розвинутою. Як кажуть: “В здоровому тілі – здоровий дух”.

Неважливо, який вид спорту, необхідно, щоб з дитинства він допомагав дітям ставати на ноги, щоб вони були підготовленими до дорослого життя, фізично загартованими.

А, ще я вважаю, що держава має підтримувати підприємства та підприємців, які займаються активною меценатською діяльністю.

Головне – побудувати у Вінниці нову спортивну залу!

Перед колективом наразі стоїть завдання стати першими у Першій Українській лізі. Лише тоді, коли ми виграємо Першість, тоді й зможемо взяти участь у вищій лізі.

Для цього у наш скрутний час потрібно дуже багато. Це не лише матеріальні моменти, зокрема, забезпечення виїзду у інші куточки України, оплата суддів...

Але, чи зможемо ми на належному рівні у Вінниці проводити Всеукраїнські змагання? Адже у нас ще немає спортивної зали, яка б відповідала сучасним стандартам!

Є надія на нинішню владу, на її розуміння необхідності підняти на вищий рівень фізкультуру та спорт у місті над Бугом. Бачимо, що зараз будуються спортивні майданчики і сподіваємося, що в обласному центрі найближчим часом побудують сучасну спортивну залу. І тоді Вінниця по праву стане спортивною столицею України!

Надія є і на президента федерації гандболу Вінниччини – Олександра Павлюка. Який буде на всіх рівнях ставити це питання.

Велику роль в житті кожного має виховання!

Завдячую долі, що народився в гірському селі, дякую своїм батькам, які правильно виховали мене. Батьки вимагали від нас вчитися та працювати, бути порядними людьми. Велику роль в нашому житті має виховання. Дитина, як губка, вбирає його з материнським молоком. Окреслюютьсяпріоритети. Нині ситуація в багатьох сім’ях жахлива: дітей неможливо відірвати від гаджетів. Нашестя нових технологій шкодить життю підростаючого покоління. Вони садять не тільки зір, але й травмують психіку. Віртуальний світ заважає повноцінно розвиватися мозку та м’язовій системі організму, які ще тільки формуються.

Потрібно, щоб діти змалечку бігали, плавали, розвивали координацію та були постійно зайняті. Батькам я б порадив ставити обмеження на час користуванням комп’ютером. Максимум – до двох годин в день.

Слово Вболівальникам

Вболівальникам Вінниці та області побажав би міцного здоров’я, займатися фізкультурою та спортом і підтримувати свою улюблену команду.

Адже Ваша підтримка – суттєва складова успіху. А ще – мрійте, адже мрії мають чудову особливість – збуватися!