Після смерті Єви лебедю Адаму спробують знайти іншу пару

Наступної весни на озері біля Центрального парку знову красуватиметься лебедина пара. Проте яка сама – поки що невідомо. Адаму після смерті Єви спробують знайти іншу супутницю, але переживають, що через «лебедину вірність» він не захоче заміни...

Лебеді Адам і Єва були одним із символів нашого міста. Птахи, привезені ще в 1996 році тодішнім мером Вінниці Дмитром Дворкісом, залишались незмінними мешканцями названого на їхню честь озера біля Центрального парку і предметом загального обожнювання.

Адама і Єву завжди намагалась погодувати малеча, біля озера фотографувались закохані. На озері для лебедів влаштували гніздо, а на зимівлю їх забирали чи в Палац дітей і юнацтва, чи в зоопарк... Але тепер Адам зимуватиме сам. Минулого тижня Єва померла.

Спочатку «Зеленбуд», якому підпорядковується Центральний парк, утримувався від коментарів, як каже його директор Ігор Любовський - через ажіотаж, який піднявся, але зрештою він усе-таки вирішив дати ексклюзивний коментар для «20 хвилин».

- Прикро, але це життя. Єві було не менше 16 років, принаймні, стільки ці лебеді у нас, а скільки їм було на момент їх привезення Дворкісом до Вінниці, ніхто не знає, - каже директор комунального підприємства «Вінницязеленбуд» Ігор Любовський. - Ми за ними доглядали як могли, думаю, ми забезпечили їм ідеальні умови, принаймні, наскільки це можливо в неволі. Тут їх годували, обладнали для них гніздо, тут вони вирощували потомство. Пара їхніх дітей плаває на озері біля ресторану «Гостевія».

Зараз Адам знаходиться у Вінницькому зоопарку, а комунальники – пробують підібрати йому пару, або... знайти інших лебедів, яких весною випустять на озеро.

- Ми уже проводимо переговори з Хмельницьким. Спочатку ми спробуємо підібрати нову пару Адаму, - каже Ігор Любовський. – Але ми знаємо про легендарну вірність цих птахів.

Лебеді - відчайдушні однолюби. Кажуть, коли в маленькій лебединій родині трапилася непоправна біда, нещасний вдівець так і залишився самотнім. У вітряну погоду він ховається в очеретах. Вечорами перехожі часто чують сумне курликання - це така сумна лебедина пісня, адже він все ще шукає подругу в небесах і, нехай і безнадійно, намагається почути клич у відповідь.

- У будь-якому випадку озеро без лебедів не залишиться, - обіцяє Ігор Любовський, - весною тут знову плаватиме пара лебедів.