Новий Майдан почнеться з Вінниччини?

Вінницька область завжди була лакмусовим папірцем на виборах у Центральній Україні. Як голосує Вінниччина – так голосує і весь Центр. А саме вибір його мешканців, при умовному балансі симпатиків Партії Регіонів на Сході України та опозиції на Заході, буде вирішальним на президентських виборах.

 Що ж, можемо привітати будь-якого представника опозиції, який вийде до другого туру у 2015 році – він уже переміг.

Докази? Будь-ласка.

Якщо агітація «Батьківщини» та інших опозиційних партій працює зверху донизу – від центрального бренду до областей-міст-районів (чим і пояснюється їхній результат за умови абсолютної відсутності роботи місцевих організацій), то Партія Регіонів намагається виграти вибори, максимально вижимаючи результат з місцевих керівників, представників влади, та безправних бюджетників, тобто знизу – догори.

 Усе буде Донбас?

 Коли ж особистої зацікавленості місцевого керівництва у результаті немає, то й «регіонали», незважаючи на всі їхні (керівників) запевняння, що «усе буде Донбас», на перемогу можуть не сподіватися.

 Вчорашні вибори до обласної ради у Бершадському районі це чудово продемонстрували. Якби опонентом діючого голови РДА М. Бурлаки був звичайний опозиціонер, а не Олексій Порошенко, той «регіонали» доклали б максимум зусиль для перемоги. Але ж кандидатуру Порошенка, судячи з усього, уже було погоджено на обласному (щонайменше) рівні… І байдуже те, що керівник, який дорожить власним авторитетом негайно пішов би після такої розгромної поразки у відставку – Бурлака ж не на перемогу розраховував, а виконував розпорядження керівництва.

Інтереси місцеві, вінницькі, корпоративні перемогли інтереси загальнопартійні.

 Подібна ситуація буде зберігатися і надалі. Усі відповідальні за інформаційну політику служби облдержадміністрації продукуватимуть у «кращих» традиціях ЦК КПРС величезні прес-релізи, які ніхто не читатиме, керівництво області перейматиметься господарськими та власними бізнес-справами – до виборів же далеко! І як завжди виборчий процес почнеться лише тоді, коли нічого уже змінити не можна, і врятовують лише «Беркут» на виборчих дільницях і псування протоколів в ОВК.

 У підсумку, завдяки таким безграмотним і не далекоглядним вчинкам у політиці, люди все більше втрачають довіру не тільки до  влади але і до виборів і що головне: - поступово тліючі вуглинки безвиході накопичуються в помаранчеві осередки невдоволення, відторгнення будь-якої влади, які рано чи пізно акумулюються в Майдан 2. Давайте згадаємо, де одним з перших спалахнув  вогник помаранчевої революції? Вінницька область, а першим мером який публічно виступив на підтримку Ющенка став… так так, той самий Олександр Домбровський, навколо якого зараз точаться судові пристрасті по мандату.

  Зрештою програвши вибори (на Вінниччині це станеться неминуче), влада буде шукати – до кого пристати. І, здається, перший дзвіночок для настання цієї ситуації уже пролунав.