Антоніна Пащенко: «Навіть на Тайвані у мене над головою вінницьке небо»

20-річна студентка з Вінниці ділиться досвідом життя Тайбеї - столиці Тайваню

Потяг до навчання може бути й екстремальним. Особливо якщо прагнеш побачити якомога більше та здобути незабутні враження. От і Антоніна Пащенко, крім рідної Вінниці, встигла повчитись у Києві на факультеті міжнародних відносин, у американському Грант-Пассі, що в штаті Орегон. А нині вінничанка навчається в тайванському університеті Мінг Чуан на факультеті менеджменту і торгівлі. Ледь не найбільше радіє, що може водночас дешево та швидко опановувати таку перспективну для майбутньої кар'єри китайську мову.
- Вінниця залишається твоїм рідним містом?
- Звичайно, адже у Вінниці я народилась. Тут жила, доки не почала їздити світом. Шість років займалась акробатикою в "Авангарді". Але зрозуміла, що це не моє і спробувала себе в інших видах спорту - гандбол, веслування, теніс. Опановувала сучасні танці. Вінниця - моє рідне місто, де в мене сталось усе, що відбувається в людей уперше: перша двійка, перше кохання, перші зароблені власною працею копієчки. Усе це - найцінніші спогади, тому, в якому б куточку планети я відтоді не була, в мене над головою завжди буде "вінницьке небо".

Америка 
для школярки
- В якій школі навчалася?
- До десятого класу вчилась у школі-гімназії №1, де поглиблено вивчала англійську. А після повернення зі Штатів довчалась у школі-гімназії №23. 
- Як ти потрапила в Америку?
- Завдячую програмі FLEX. Учні вінницьких шкіл щорічно беруть участь в цьому конкурсі "культурного обміну". Переможцям сплачують все, включно з білетами та щомісячною стипендією, і від них практично нічого не потребують натомість. Хоча є й такі, хто пройшов всі етапи відбору, але відмовився їхати. Причини різні - найчастіше через острах батьків відпускати дітей так далеко. 
- Тобі пощастило більше, ніж іншим?
- Мені пощастило просто неймовірно, бо мої батьки розгледіли цей шанс - можливість побачити світ, "відшліфувати" англійську, завести нові знайомства і стати самостійною. Я безмежно вдячна їм за це. У США в мене був чудовий, просто казковий рік, я з відзнакою закінчила школу в місті Грант-Пасс і отримала колосальний життєвий досвід.
- А що програма, за якою ти поїхала, вимагала від тебе в Америці?
- Лише вчитися у звичайній загальноосвітній школі, ділитися з американцями своєю культурою, і п'ятдесят годин за весь час перебування відпрацювати волонтером.
- Чим займалася як волонтер?
- Доглядали за собаками у розпліднику. Кілька разів брали участь в організації заходів для літніх людей. У святковий день для них накривався стіл, і вони сиділи, їли, спілкувалися.
- Рік в американській школі тобі потім зарахували в Україні?
- Ні. Я прилетіла з американським дипломом і знову пішла в 11-й клас. Таким чином, провчилася зайвий рік. Потім провчилася рік в Києві на факультеті міжнародних відносин. І тільки після цього полетіла на Тайвань.

Дешева екзотика
- Чому саме Тайвань?
- Навіть місцеві часто не розуміють, чому до них приїжджають навчатися іноземці. Насправді ж все просто: Тайвань - розвинена країна, але при цьому життя тут дешевше ніж, приміром, в Японії. Величезний плюс цієї країни - безпека і доброзичливість місцевих жителів. До того ж це - справжня острівна екзотика!
- До того ж там ти вчиш китайську мову?
- Перевагу вивчення китайської, вважаю, пояснювати не потрібно. Освоїти її дуже перспективно. А на Тайвані вигідні пропозиції по навчанню іноземців. Рік навчання коштує всього 4000 доларів.
- Якою мовою проходить навчання?
- Англійською.
- Не було бажання взяти спочатку суто мовний курс і вже потім вчитися спеціальності на китайській?
- Дійсно, багато хто так і робить. Але я вирішила відразу приступити до основного курсу. Зрештою, під час літніх канікул можна буде піти на окремі мовні курси, щоб кожен день щільно займатися китайською. 
- Як ти влаштувалася в Тайбеї?
- Дуже добре. У кімнаті гуртожитку разом зі мною дві дівчини з Парагваю і одна з Африки. Є і кондиціонер, і Інтернет. Кімната відмінно відремонтована.
- Ви не заважаєте один одному вчотирьох?
- Ні, тут у людей інший менталітет. Коли я жила в гуртожитку в Києві, з дівчатами ми там дуже дружили. Тут не так. Ось у цей момент у кімнаті три людини, і кожен сидить за своїм комп'ютером. Ніхто один з одним не розмовляє. Стосунки хороші, рівні. Але у кожного свій особистий простір.

Безпека та дружба
- Як можеш охарактеризувати цю країну?
- З усіх країн, де раніше бувала, Тайваню я віддам перше місце за безпечністю. Тут можна вночі вийти на вулицю з пухкеньким гаманцем і у міні-спідниці, і скільки ти по темних закутках не ходи - нічого неприємного не станеться. 
- Кажуть, тайванці дуже дружелюбні?
- Це правда. Дружелюбність місцевих жителів не має межі. Наприклад, моя однокурсниця холодним вечором поверталася звідкись без куртки або піджака, в одній футболці, то до неї підійшла тайванка, зняла з себе шарф і закутала її. А мені свого часу просто на пляжі подарували парасольку, щоб я не обгоріла на сонці. 
- Природа Тайваню сподобалась?
- Тайвань суцільно складається з гірських хребтів. Від'їхавши від міста, можна піднятися в гори, де неймовірна природа, запах джунглів і можна побачити цікавих птахів. Також пляжі - рай туристів, крім них та студентів там не дуже багато тайванців, бо вони не люблять загоряти і цілий рік ходять із парасольками. 
- Пече там добряче, мабуть?
- Через надмірну вологість влітку тут могло б бути просто пекло, але слава кондиціонерам! 
- А як пристосувалась до місцевої кухні?
- Ще стосовно їжі є такий жарт про китайську кухню: "Зловіть що-небудь, нарвіть трави на подвір'ї, обсмажте на швидкому вогні з горою спецій і літром соєвого соусу - готово". У кожному жарті є частка жарту. Тайванці, китайці й інші азіати найчастіше смажать м'ясо і рибу з соєвим соусом. Їжа на любителя, запах подобається не всім. Я звикала дуже довго. До того ж, на острові складно знайти кисломолочні продукти. Але є приємна особливість - тут повно фруктів! І чаї - направо й наліво, причому холодні й у пляшках. У чаї тайванці навіть яйця варять. Ще, кажуть, що всі іноземці просто зобов'язані спробувати змію і "смердючий тофу". Ні на те, ні на інше в мене поки сміливості не вистачило. Хоча й спробувала місцевий делікатес - курячі пальчики. То був рекорд, я протримала їх у роті аж десять секунд.

Робота і праця
- Ти намагалася підробляти на Тайвані?
- Так. Як усі дівчата з європейською зовнішністю в Азії, знімаюся в рекламі. Коли я приїхала, через два тижні вже брала участь у зйомці. По суті це участь в масовці. На задньому плані. Нічого складного. Мої анкетні дані є в агентстві. І тепер вони мені самі регулярно пропонують роботу.
- Як взагалі робота виглядає?
- Ти приходиш, для тебе підбирають одяг, поправляють зачіску, сидиш, чекаєш. Потім тебе викликають. Просять щось зобразити. Потім знову чекаєш... Припустимо, ми брали участь в рекламі автомобіля. Машина приїжджала по червоній доріжці. А ми стояли по обидва боки від неї й імітували захоплену публіку. В якихось моментах самого автомобіля могло і не бути. Режисер нам говорив: "Машина зліва, машина праворуч..." І ми робили вигляд, що на неї дивимося. Двадцятисекундний ролик знімали 12 годин. Але моделям оплачують весь час, який вони там пребувають. Якщо у гривнях, то до 150 гривень за годину. Також студенти часто викладають іноземну мову. Платять за це від 15 до 50 доларів на годину. Я могла б викладати англійську і російську. Щоправда, студенти займаються цим нелегально, бо не мають робочої візи і сертифіката викладача. 
- Уже думала, що робитимеш, коли отримаєш диплом бакалавра?
- Я вчуся в кращому університеті на Тайвані, диплом якого визнаний у США. Отже, можна було б потім поїхати працювати в Америку. Або продовжу навчання в магістратурі.
- Що ж, щасти тобі!