Вінничанка живе на вокзалі, а її житло здають по 140 гривень на добу

Ніна Запарнюк не схожа на безхатченка. Сидить із сумкою в залі очікування, ніби їде кудись, і охочим поговорити каже про поїздку у справах. Насправді жінці просто нікуди іти, поки в історії втрати її квартири розбираються правоохоронні органи.

Прийшла в редакцію бездомна Ніна Запарнюк не плакатися, а розказати, що нарешті добилася початку розслідування шахрайства, де вона потерпіла. Жінка своїм підписом віддала квартиру чужим людям, тепер живе на вокзалі й доводить: її ошукали професіонали, щоб присвоїти майно.

Вона працювала секретаркою в „Домобуді”, 16 років чекала в черзі і отримала однокімнатну квартиру дев’ятиповерхівці на Матроса Кошки, 57а. Приватизувала її і забрала до себе, щоб до смерті доглядати, батька1 - інваліда війни. Сусіди добре пам'ятають, як навесні минулого року 94-річного ветерана виставили нові власники з квартири на сходи.

- Тоді дочка Ніни біля діда була. Обох вишвирнули. Дід стояв, сльози по щоках, трусився на паличці і тихо повторював: «Нащо це так робити, божечко, нащо так робити». Я плакала. Царство йому небесне, - каже сусідка Таня про батька Ніни Запарнюк, який невдовзі після виселення помер. – Потім я чула, що заставили квартиру, тому їх викинули. Тепер тут як не цигани день-два живуть, то алкоголіки, то молодь.

Сусідка через стінку Анна розказала, що квартира, звідки примусово виселяли жильців, зараз здається подобово. Там журналісту ніхто не відчинив. Редакція по адресі знайшла спірну квартиру на сайті подобової оренди. Ціна – 140 гривень на добу. На фото колишня власниця впізнала свої меблі, килими, занавіски, навіть кухонне приладдя.

- Диван тільки не мій. А холодильник - мій. Чайник. Ваза. Хлібниця… - плачучи перерахувала жінка.     

В графі ріелтора електронна пошта демонструє приналежність до оренди агенції, очолюваної Олегом Орловим. І один з двох телефонів якраз той, по якому журналіст спілкувалася з ним, розпитуючи, як він у 2009 році продавав квартиру бездомної тепер жінки...

Формальність без свідків

Першого вересня буде чотири роки, як Ніна Запарнюк в нотаріальні конторі на Соборній підписала договір-купівлі продажу на свою однокімнатну квартиру за участю агентства нерухомості.

- Я кілька разів тоді повторила: «Я нічого не продаю. Це моє єдине житло», - каже колишня власниця квартири неподалік ринку «Урожай».

- Та не хвилюйтеся так. Це формальність, - переказує заспокійливі слова, після яких поставила підписи на документах.

Чому жінка опинилася в нотаріуса? Каже, її онук Вадим Пеньковський з компаньйоном Сергієм Марценюком позичали гроші на спільний бізнес під гарантію її квартири.

- Марценюк брав у руки кошти, - каже 27-річний онук. - Він домовлявся з Орловим про заставу бабусиної квартири. На той час була криза, і банки не кредитували. А такі люди, як Орлов, їх багато у Вінниці є, займалися позикою грошей. Фактично оформляли не позику, а договір купівлі-продажу. Перестраховувалися. Якщо не виплачуєш кошти і відсотки, забирають житло.

Вадим і бабуся кажуть, що сприймали нотаріальну дію за формальність, а покупцем була невідома їм доти жінка, яка приїхала в останній момент по дзвінку позичальника. Ніна Запарнюк стверджує, що грошей ні секунди вона в руках не тримала. А якщо перевести вказану в договорі в гривнях ціну квартири у долари (по тоді діючому курсу Нацбанку), то в нотаріуса, виходить, мали передати трохи більше 26 тисяч.

- У договорі вказали суму з відсотками, - пояснив Вадим Пеньковський. - А кошти так давалися: 13 тисяч доларів у нотаріуса і п’ять тисяч - наступного дня в піцерії «Челентано» біля ринку «Урожай». Без свідків, звісно.

Компаньйон переховується?

Майбутній бізнес-партнер онука власниці квартири невдовзі зник. Це шкільний товариш Вадима, з яким він випадково зустрівся в маршрутці та розповів, що втратив роботу. Товариш, нібито, й вигадав купити кар’єр і розкрутитися. Потім підказав, кому можна закласти під заставу і що саме. А онук до безробіття працював у... міліції. Оперативник, та підступу не просік.

- Звісно, миші на душі шкребуть, - каже він тепер. - Все через те, що я повірив Марценюку. Вважав товаришем, а він в останній момент відвернувся, трубку не брав, тікав від мене по місту. Міліція б мала шукати Марценюка, а вони не шукають. Я роблю це. Влаштовую засідки... Його багато людей шукає. Він не тільки мені винний.

Журналіст RIA дзвонила на номери Сергія. Чоловічий голос сказав, що помилилася номером. А онук потерпілої каже: до втечі товариш підтвердив у міліції, що гроші взяв, але собі тільки дві тисячі доларів і вже повернув їх. Поки цього свідка не знайшли, безквартирна тішиться з того, як звучить фабула недоведеного злочину.

- Марценюк спільно з Орловим під приводом формальної застави квартири, що належала Запарнюк, ввели її в оману, внаслідок чого дану квартиру продали, чим заподіяли матеріального збитку, - читає виписане з кримінального провадження потерпіла.

- Опису майна на виселенні ніхто не проводив. Міліція потім сказала мені описати все самій, - показує список того, що лишилося в квартирі, Ніна Запарнюк (67)

Кримінал… Не кримінал…

Раніше справи за заявами Ніни Запарник закривали, бо злочину не побачили. Як сказав начальник міської міліції Юрій Куций, у таких випадках виносять вердикт «цивільно-правові стосунки». Свого часу посилав жінку судитися у цивільному порядку колишній начальник Ленінського райвідділу Віктор Сидоренко. Він зараз сказав, що підстав говорити про шахрайство не було, міліцейське рішення погодила прокуратура, тому воно правильне.

А зараз прокуратура контролює відкрите знову кримінальне провадження за фактом шахрайства, що завдало значної шкоди потерпілій. Цивільна передісторія справи така. На договорі купівлі-продажу сторони домовилися, що жінка через півроку виселяється, але вона жила довше. Коли попросили з'їхати, звернулася до суду з проханням розірвати договір. Інша сторона подала зустрічну заяву – про виселення. Цю заяву і задовольнив суд, бо потерпіла обману не довела.

Адвокат Ольга Терещенко познайомилася з Ніною Запарнюк, коли вона пройшла всі стадії цивільного судового процесу, аж до Верховного суду. Всі рішення - не на її користь.  

- Те, що людина ошукана, – це очевидно, - каже вона. – Всі матеріали про це знаходяться зараз у міліції на розслідуванні. Якщо підтвердиться її версія - буде чудово. Зараз мої коментарі, як адвоката, передчасні. Скажу тільки, що все те, що жінка каже, вона підтверджує документами. Правду розказує.

Директор агенції нерухомості називає себе потерпілим, а нотаріус боїться компромату

Олег Орлов представився журналісту директором агенції нерухомості “Атланта”. Він каже, що грошей не позичав, був посередником з продажу квартири Ніни Запарнюк - звів з покупцем і все.

- Людина продала квартиру. Була звичайна купівля-продаж, - сказав телефоном Олег Орлов. - Це вже доведено в суді, а ця жінка все ніяк не заспокоїться. Ми тут абсолютно ні при чому. Все це висмоктане з пальця. Я абсолютно нормальна і чесна людина, ніколи не оббираю людей. Просто ця жінка попала в таку життєву ситуацію, коли її близькі родичі обманули, от і все. Її онук просив мене продати квартиру. Я її продав. З жінкою розрахувалися в нотаріуса. Це бачили п'ять чи шість свідків. Я не купував квартиру, я посередник. Купувала зовсім інша особа. Вона зараз має до мене претензії, що продав квартиру з такими проблемами. Потерпіла сторона в цій історії – ми. Нас чотири роки тягають по судах і по міліціях.

Нотаріус, який скріпив угоду своїм іменем, теж відмовився від зустрічі. Він одразу зрозумів, про кого мова, зауважив, що немає права розголошувати таємницю нотаріальної дії, але трубки не поклав.

- Немає ніяких підстав для статті, - переконував він журналіста нічого не писати. – Людина зробила якісь дії по свої вині й по вині онука і хоче перекласти це на інших, притягуючи всіх, кого попало. Якщо у зв’язку з цим випливе моє ім’я, це буде принижуюча гідність інформація. Був суд. У мене було перевірок з десять. Досі ніхто не може пред’явити мені, що я, як нотаріус, зробив щось протизаконне.

Журналіст спитала, чи змушує нотаріус читати договір, якщо людина не хоче. На це почула, що за порушення він несе відповідальність “у розмірі мільйон 147 тисяч гривень”. А на питання про розрахунок на угоді співрозмовник сказав:

- Так, я пам’ятаю, як це було. Я ще їй сказав: ви спочатку самі візьміть гроші, а потім кому хочете, тому й передавайте. Поза офісом. Хоч викиньте.

Прокуратура: “Зарано говорити про чиюсь винуватість”

- До нас ця жінка зверталася із завою про завершення досудового розслідування у найкоротші строки, - кажепрокурор відділу прокуратури області Ірина Діденко (26). – Потерпіла бере активну участь у розслідуванні, зокрема, додає необхідні слідству документи, інформує слідчого про важливі факти, необхідні для встановлення істини у провадженні тощо. На даний час слідчим та процесуальним керівником вживаються вичерпні заходи щодо зібрання всіх необхідних та можливих доказів для прийняття у провадженні законного рішення, яке буде прийняте найближчим часом. Згідно з вимогами чинного Кримінального процесуального кодексу України, за результатами досудового розслідування кримінальних проваджень може бути прийнято лише два остаточних рішення: про закриття провадження або про направлення до суду з обвинувальним актом чи іншим клопотанням, коли встановлені винні у вчиненні злочині. Наразі у провадженні нікому про підозру не повідомлялося, тому ще зарано говорити про чиюсь винуватість.