Вінничанину, який забив лопатою Олександра Іващука, апеляція вироку не змінила

У апеляційному суді розбирали вчора, 15 серпня, вирок Вінницького міського суду по справі смерті 29-річного Олександра – сина вчительки технічного ліцею Галини Іващук. Жінка просила покарати винуватця суворіше - за вбивство. Колегія суддів залишила в силі вирок першої інстанції про 9 років тюрми за тілесні ушкодження, що призвели до смерті.

Нагадаємо, що справа велась про чоловіка, який зайшов у нічийний туалет і поплатився за це життям. 22 травня він пішов по хліб до магазину „Українські товари” і по дорозі зайшов у нічим не загороджену вбиральню на приватній території. Тамтешній господар покарав за це Олександра. Бив його. Лотатою і цеглиною. Через шість днів потому потерпілий помер в реанімації.

Під час досудового слідства міняли кваліфікацію злочину арештованого за смерть сина вчительки. Змінили її й в останній момент перед вироком суду першої інстанції. Питання кваліфікації поставили прокуратура і мати покійного своїми апеляціями.

Спір про те, за що карати – за вбивство чи смертельні тілесні ушкодження. Галина Іващук переконувала колегію суддів, що була не бійка, а свідоме намагання позбавити її сина життя. Просила скасувати перший вирок і засудити підсудного Діткова за вбивство, вчинене з хуліганських спонукань. Саме цей злочин довели на досудовому слідстві, але своїм вироком міський суд змінив кваліфікацію на тяжкі тілесні.  

Тоді підслідному присудили 9 років тюрми. Подавав апеляцію і його захисник. Він просив пом’якшити вирок – зменшити строк до семи років, бо на утриманні в його підзахисного двоє малих дітей та хворі батьки.

Вибачався - не повірили

- Я прекрасно розумію маму, в неї горе, вона втратила сина. І він постраждав через мене. Але я не хотів його убити, я хотів його провчити, - казав в останньому слові 31-річний засуджений і просив пробачення в матері людини, яку позбавив життя.   

Галина Іващук відвернулася тоді від нього. Сприйняла це, як намагання розчулити суд. Вона ж розповідала колегії, що її син не відбивався, а тікав. Перший удав був ззаду. Коли син впав, закривався руками від ударів. На скроні в нього була смертельна рана.

- Для чого б’ють у скроню? Щоб вбити! – казала мати та просила ізолювати убивцю якнайдовше від суспільства.

- Мені просто цікаво, яке рішення у цій справі винесе суд, - говорив з журналісткою, поки судді були в нарадчій кімнаті, голова Подільського центру прав людини Михайло Бардин. – Якщо пом’якшать покарання, я буду говорити, що тут є корупція.  

Та колегія суддів винесла таку ухвалу, яка відхилила клопотання усіх. І представника державного звинувачення та потерпілої, які хотіли почути про 15 років тюрми за вбивство. І апеляцію захисту, що просила вдвічі менший строк.

Обидві сторони незавдоволені

- Я не повірив в його каяття, - сказав після суду брат Олександра Володимир Іващук про реакцію на вибачення засудженого і підтвердив, що родина загиблого буде намагатися посадити винного на довше: - Подаватимемо касаційну скаргу.  

Після засідання апеляційного суду вперше говорила з журналістами дружина засудженого 32-річна Світлана Діткова. Сказала, що вона до останнього буде доводити, що убивати її чоловік не хотів. Мовляв, батько її дітей 9 та 5 років не такий, як склала громадську думку про нього потерпіла

- Її син не спитав дозволу, чи можна зайти в туалет. Просто зайшов і все. Хіба це правильно було? – каже Світлана Діткова. – Мати придумала багато чого. Я розумію, вона вбита горем. Я її дуже розумію. Але як так копати під мою сім’ю, зачіпати моїх дітей. Вона ж ходила до мене додому. Мене звинувачувала, обзивала... Діти дуже страждають без батька. Ридають за ним. А вона видумала, що він не може їх виховувати. Каже, не працював ніде. Він робив. Самі розумієте, що зараз таке життя, що офіційно важко влаштуватися. Він плиточник. Клав плитку. Вони будуть оскаржувати рішення? І я буду боротися до кінця. Він не вбивав. І не хотів убити. Не хотів.

До слова про гроші

Ставили в суді також питання моральної компенсації. Перед засіданням захисник засудженого додав до матеріалів справи розписку потерпілої про те, що вона отримала три тисячі гривень, як часткову компенсацію моральних збитків, які міський суд погодив у сумі 200 тисяч гривень.

На апеляції також вирішувалося, чи присуджувати матері покійного Олександра Іващука більшу компенсацію – у півмільйона гривень.

Представник потерпілої Ірина Маліцька у своєму виступі розповідала, як страждає її довірителька, казала, що ніякі гроші не повернуть їй сина, але це допоможе пережити втрату. Але суд і в частині компенсації рішення першої інстанції не змінив. Прохання про півмільйона морального збитку відхилив.