«Почесного громадянина Вінниці» отримала дружина Ваховського, а відзнаку «За честь та мужність» онук Зої Ткаченко

Вчора, п’ятого вересня, перед початком засідання виконавчого комітету міський голова вручив відзнаки «Почесного громадянина Вінниці», а також відзнаку «За честь та мужність».
Цього року звання почесний громадянин Вінниці присвоєно посмертно заслуженому будівельнику України, міському голові 2000-2002 років Володимиру Ваховському. Замість чоловіка, нагороду та квіти отримала його дружина Світлана Ваховська.

- Я думаю, чоловікові було б дуже приємно отримати цю нагороду, - сказала вона.

- Він був доброю та відповідальною та сильною людиною, - додає дочка Володимира Ваховського Ольга Шестопал. – Навіть захворівши на таку важку хворобу, він боровся до останнього, і до останнього, аж поки його не поклали в лікарню ходив на роботу в «Укрінвестекспертизу».

Володимир Ваховський має звання Заслужений будівельник України, нагороджений орденами "За заслуги" ІІІ ступеня, "Святий князь Володимир" IV ступеня; медалями та Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

Як будівельник Володимир Ваховський мав відношення до забудови мікрорайону Вишенька, він керував будівництвом концертного залу «Райдуга», меморіал в сквері Козицького та підземний перехід на Київський – це теж його заслуга.

- Всього за роки його трудової діяльності збудовано та відро конструйовано 12 шкіл та 18 лікарень, і зведено 300 тисяч метрів квадратних житла, - каже Ольга Шестопал.

А за часи його керівництва міста відновлено будівництво школи у селі Пирогово і розпочато будівництво нині елітного мікрорайону "Поділля" та відкрито кілька фельдшерсько-акушерських пунктів, тощо.

- Він працював не в нелегкі часи, коли були проблеми з бюджетом, а вчителі, отримували 0,25 зарплати, але поступово все робилося, - каже Світлана Ваховська.

Сам же Володимир Ваховський пішов з життя 27 лютого цього року, на 71 році життя.

Також посмертно сьогодні в мерії нагородили і Зою Ткаченко. Вона будучи водієм тролейбуса, 17 січня 1977 року, ціною власного життя врятувала пасажирів транспортного засобу під час пожежі, яка виникла в результаті зіткнення тролейбуса з бензовозом. Тоді ніхто з пасажирів не постраждав, але сама жінка згоріла живцем…

Нагороду «За честь та мужність» отримав онук відважної жінки Ігор Ткаченко.

 - Чесно кажучи, в дитинстві мені не дуже розповідали про бабусю, - каже юнак. – Вперше, я почув про її подвиг, в дитсадку, в старшій групі. Розказали вихователі, тобто фактично сторонні люди.  Натомість, у нас вдома, це була не дуже популярна тема для розмови. Коли лунало ім’я «Зоя» - це закінчувалося сльозами… отримати сьогоднішню нагороду було досить приємно, думаю вдома теж усі зрадіють, ми вже навіть не очікували: колись на сесії це питання наче розглядалося, але тоді воно так нічим і не закінчилося. А ж тут цього року – така новина, ми дуже вдячні за нагороду. Для нас вона дуже важлива.