У Вінниці батько вкрав сина

Вінничанка Тетяна шукає свого чотирирічного сина Андрія. Він за рішенням суду після розлучення мав би проживати з нею, натомість жінка уже кілька місяців не бачила своєї дитини. Хлопчика невідомо куди забрав батько.

Зі своїм болем Тетяна Бикова прийшла до редакції RIA: вона вважає, що у її чоловіка вистачає коштів та зв’язків, щоб судитися, затягувати вирішення справи офіційним шляхом та ховати від неї маленького сина.

- У мене є рішення суду за участю опікунської ради, що дитині буде краще, щоб вона проживала з матір’ю, але колишній чоловік сховав дитину та зник. Уже є ухвала суду за поданням Державної виконавчої служби про подання його у розшук, - розповідає Тетяна. - Я думаю, що мені є сенс оприлюднити цю інформацію.

Жінка сподівається, що вінничани допоможуть їй знайти дитину, котру вона не бачила уже два місяці. Півтора року йшла судова тяганина, під час якої маленький хлопчик Андрій, якому сьогодні уже чотири з половиною роки, проживав з батьком. Чоловік забрав його за одним з проміжних "заочних" рішень суду, коли жінка була у лікарні. У травні минулого року суд визначив місце проживання дитини з матір’ю.

- Мій чоловік зник з дитиною, тому що є рішення суду про примусове виконання попереднього рішення – син має бути зі мною. Він почав забирати в мене дитину ще у 2008 році, по причині того, що його співмешканка претендує на все наше майно. Зараз це стало очевидно, тому що при розподілі майна, дитина стала заручником ситуації, - каже жінка. - Щоб не платити аліменти та забрати майно, чоловік вирішив відібрати сина. Одразу після розлучення все було нормально, чоловік зустрічався з дитиною і повертав його додому. А потім почав писати звернення в опікунську раду, що дитина має жити з ним. З тих пір почалася судова тяганина.

- Є рішення суду про примусове виконання рішення – син має бути зі мною, - каже Тетяна Бикова.

Тетяна розповідає, що невідомо яким чином чоловікові вдалося продати хату без її відома, у якій залишилися проживати вона та їхня старша 15-річна дочка Марина.

- Ми проживаємо у будинку, який нам юридично не належить. Як його продали, з’ясувати не можемо. Зараз із цим намагаються розібратися мої адвокати. Таким чином діти залишилися фактично на вулиці. Я думаю, що якщо я не оприлюдню інформацію про таке свавілля, він буде далі платити та домовлятися. Мені немає кому пожалітися, кругом одні сюрпризи. У міліції, наприклад, є висновок за свідченнями керівництва дитячого садочка «Аіст», в який ходив мій син, проживаючи з батьком, про те, що я не відвідувала дитину. Чомусь про те, що коли я приходила і мені дитину не показували, ніхто не розповідає. Мені заборонили бачити сина, - говорить Тетяна.

За останнім місцем проживання В’ячеслава Бикова судові виконавці, які прийшли разом з матір’ю забрати дитину, його не знайшли. Його теперішня дружина нещодавно народила їхню спільну дитину і тепер проживає з нею у своєї матері, повідомила, що не знає про їх місцезнаходження.

- Я думаю, що виконавча служба повідомляє колишнього чоловіка про наш прихід, і він на цей час зникає, - каже Тетяна.

У Державній виконавчій службі коментувати журналістові цю історію телефоном чи при особистій зустрічі відмовилися. Там вимагають від кореспондента довіреність на представлення інтересів однієї чи іншої сторони конфлікту. Звичайно, можна написати інформаційний запит і місяць чекати відповіді на нього. Ще не факт, що вона не виявиться формальною відпискою. У цей час мати продовжуватиме чекати зустрічі з сином, нічого про нього не знаючи. Почути думку В’ячеслава Бикова з цього приводу не вдалося – за останнім місцем проживання його не знайшли, а контактний телефон, яким він користувався, останнім часом не відповідає.

20 хвилин
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
Оцените первым
(0 оценок)
Пока еще никто не оценил
Пока никто не рекомендует
Авторизируйтесь ,
чтобы оценить и порекомендовать

Комментарии