Інформація підтверджується: приватні заклади вищої освіти планують заборонити

Раніше ми вже попереджали абітурієнтів про ризики вступу до приватних закладів вищої освіти. Тепер ця інформація отримує нове підтвердження: наші джерела в Кабінеті Міністрів повідомляють, що після завершення вступної кампанії держава планує розпочати очищення ринку від приватних закладів. Перші перевірки, анулювання ліцензій і закриття окремих закладів очікуються вже у вересні.

Окрім явних ризиків для абітурієнтів бакалаврату, таке рішення створює значні ризики для тих, хто вступає для здобуття другої вищої освіти або навчання в магістратурі. Якщо заклад втратить ліцензію та припинить роботу, студент залишиться без можливості продовжити навчання, адже автоматичного переведення не існує. Для переходу до іншого університету потрібні його згода, відповідність освітніх програм, академічна довідка та вільне місце, а документи приймають лише у визначені строки. І фактично переведення до іншого інституту буде неможливим.

Студентів можуть поставити перед фактом вже після початку навчання

Головна небезпека полягає в тому, що перевірки та рішення щодо приватних закладів можуть розпочатися вже після завершення вступної кампанії. На той момент абітурієнти підпишуть договори, сплатять навчання та формально стануть студентами. Якщо заклад втратить ліцензію або буде змушений припинити роботу, розв’язувати проблему доведеться вже самим студентам.

Закриття закладу не означає, що всіх автоматично розподілять між іншими університетами. Кожен випадок розглядатиметься окремо, а можливість продовження навчання залежатиме від наявності відповідних програм та насамперед від вільних місць. 

Магістранти та вступники на другу вищу освіту ризикують найбільше

У найскладнішому становищі можуть опинитися ті, хто вступає до приватного закладу для здобуття другої вищої освіти або навчання в магістратурі. Якщо заклад втратить ліцензію та припинить роботу, перевестися до іншого університету буде майже неможливо.

Магістерські програми мають обмежену кількість місць, різні навчальні плани та власні вимоги до вступників. Навіть наявність вакантного місця не означає, що студента погодяться прийняти на той самий курс. Новий університет перевірятиме попередню освіту, спеціальність, результати вступу, перелік вивчених дисциплін і кількість отриманих кредитів.

Для тих, хто здобуває другу вищу освіту за скороченою або індивідуальною програмою, ситуація може бути ще складнішою. Частину дисциплін інший заклад може не зарахувати, а академічна різниця виявиться настільки великою, що продовжити навчання без втрати курсу буде неможливо.

Чому держава взялася саме за приватні ЗВО

Нагадаємо, серед головних причин називають слабку матеріально-технічну базу, проблеми з викладацьким складом, сумнівну якість навчання, нестачу практики, формальний освітній процес і використання статусу студента не для здобуття освіти, а як зручного юридичного інструменту.

Простіше кажучи, у держави накопичилися серйозні питання до приватних інститутів та університетів: чи справді вони навчають студентів, чи лише масово зараховують людей на контракт.

Адже університет — це не сайт, реклама, кабінет і красивий буклет. Це викладачі, аудиторії, лабораторії, практика, контроль знань, акредитація, ліцензія, репутація та відповідальність перед студентом. Якщо все це існує лише на папері, йдеться вже не про освіту, а про схему.

Що потрібно перевірити перед вступом

Перед укладенням договору з приватним закладом потрібно перевірити, чи має він чинну ліцензію саме за обраною спеціальністю та рівнем освіти, чи акредитована освітня програма і чи внесені заклад та програма до ЄДЕБО. Варто також з’ясувати, скільки в університеті реально працює викладачів і навчається студентів, чи має він необхідну навчальну базу і що станеться зі студентами у разі припинення роботи закладу. Окремо потрібно уточнити, чи визнають інші університети вже пройдені дисципліни.

Ми радимо уважно прочитати договір: чи передбачено повернення коштів, що станеться у разі анулювання ліцензії, хто видаватиме академічні документи та чи бере заклад на себе хоча б якісь зобов’язання щодо продовження навчання. Усні слова приймальної комісії, посередника або власника університету не захищають студента. Якщо заклад втратить право навчати, людина може одночасно залишитися без грошей, без програми та без реальної можливості перейти до іншого університету.