У Вінниці «поховали демократію»

Вчора, 22 січня, починаючи з 17:30 вінничани не могли переміщатись містом у звичному режимі: рух транспорту по вулиці Соборна перекрили мітингувальники. Кілька сотень людей прийшли під стіни Вінницької обласної ради на підтримку Євромайдану та з протестами «ні насильству» у Києві.(Нагадаємо, що саме після 21 січня на київському Євромайдані вбито чотири людини і почались сутички беркутівців і майданівців із застосуванням зброї). Частина з них ходила по пішохідному переходу, через що зупинився рух громадського й іншого транспорту. Частина із закликами виступала перед стінами адмінбудівлі. (Наталя Солейко /партія «Батьківщина», Віктор Русин /начальник Вінницького УМВС/, планував, з чуток, – Іван Мовчан – вінницький губернатор).

До цього вінницького Євромайдану долучились і молоді люди. Близько за 18-ту годину вони принесли на площу Театральна домовину. Далі, співаючи український гімн, пронесли її вулицею Соборна, на площу Європейську (колишній сквер Козицького – Авт.), до Вінницької міської ради, повернулись до Театральної і до стін Вінницької облдержадміністрації, де залишили її. Спершу до акції долучились зо три десятки молодих людей, потім їх кількість збільшилась майже до 200. Студенти і молоді спеціалісти умовно «ховали демократію». 
- Ми не байдужі до тієї ситуації, яка зараз в Україні, - пояснює один із організаторів акції «поховаємо демократію» Андрій Рибачок. - Умовно «ховаємо демократію», бо починаючи з 16 січня в Україні депутати прийняли низку законів, які на нашу думку, кардинально змінюють політичну ситуацію в країні. Ми розуміємо для чого прийняті ці закони і до чого це усе може призвести у майбутньому. Насправді наша акція досить мирна, але у той же час достатньо показова. Можна йти схиливши голови, мовчати і співчувати про те, що сталось. Або співати із високо піднятою головою і показувати тим самим, що ще не усе втрачено. Головне - бажання діяти. У нас були навіть суперечки де залишити домовину – біля офісу партії регіонів чи біля обласної ради. Але вирішили, що обласна рада – це майже те саме, що партія регіонів. 
За домовину активісти заплатили 300 гривень. А ось з оркестром для музичного супроводу процесії «поховання демократії» - не склалось. 
- Кілька оркестрів – відмовилось, коли дізнавались для чого їх винаймають, - продовжує Андрій. - Можливо, бояться, можливо, - через свої політичні погляди. Але останній оркестр, який складається десь з п’яти музик, захотів 2,5 тисячі гривень. Для порівняння - усі інші просили від 600 до 900 гривень. Ми просто не потягнули цю суму. Певно, символічні похорони їх злякали. При відмові вони послались на те, що за 20 хвилин до нас «їх хтось перехопив».