Чоловік Галини Левицької щороку ловиться на розіграш

Ведучий ранкового шоу "Вітамін" на вінницькому телеканалі "ВІТА" 25-річний Костянтин Станіславський п'ять років принципово нікого не розігрує 1 квітня.

— Відколи розіграші стали моєю професією, робити це 1 квітня стало не цікаво. Але раніше розігрував друзів і рідних постійно. Моя бабуся працювала в Італії, мала деякі заощадження. Я подзвонив їй і сказав, що знайомий валютчик продає долар і євро по 4,7 гривні й тільки до обіду. На той час це була фантастично низька ціна. Бабуся обдзвонила всіх подружок, підірвала їх, хотіла іще позичити гроші. А якось мене дівчина розіграла. Подзвонила серед ночі й сказала, що в неї машина поламалась у дорозі. Я наварив чаю, сів у машину, поїхав до неї. Приїжджаю, а вони з подружкою сміються. Кажуть, це жарт. Із тих пір я з нею не спілкуюся.

Начальник міського управління освіти Володимир Буняк, 52 роки, згадує розіграш, який придумав із друзями:

— Знали, що прадід одного з наших товаришів приїхав до України з Італії. Для жарту спеціально знайшли чоловіка, який говорив італійською.  Той по телефону трохи італійською, трохи українською почав розказувати, що у друга знайшлися родичі в Італії. І так розкрутив його, що той був готовий їхати за кордон. Ми слухали розмову і просто качалися від сміху.

Щороку розігрує 1 квітня свого чоловіка Анатолія начальник міського загсу Галина Левицька, 56 років.

— Він це знає. Чекає, але завжди ловиться. Встаю пораньше, з мобільного дзвоню нам на домашній. Начебто беру трубку, розмовляю. Тоді до чоловіка: "Дзвонив твій друг, казав, у нього щось трапилося. Передзвони". Толя дзвонить, питає його, що сталося, а той нічого не може зрозуміти. Якось сказала: "Щойно по телевізору передали, що звільнили нашого губернатора. Ще й історія зі звільненням якась нехароша". Толя зразу: "Та ти що? Не може бути! Як же так?".

Галина Павлівна розказує, що її теж розігрували не раз:

— Подзвонили, сказали, що під загсом зібралася юрба жінок. Бо я їм не хочу довідку давати, що вони незаміжні. А якось друзі подзвонили. Серйозні, при посадах. Кажуть: "Ми тут зібрались, в одного товариша ювілей. Ти у нас жінка авторитетна, візьми шампанське і приїжджай". Я беру букет, шампанське і туди. Виявилося, що вони не тільки мені дзвонили. За мною ще й чоловіки з шампанським поприбігали.

— Мав мобільний телефон одного вінницького антиквара, — згадує художник Володимир Козюк, 39 років. — Подзвонив до нього 1 квітня і протівним голосом старої бабці питаю: "А ви стільці антикварні купляєте? А значки? Ну приїжджайте туди і туди". І назвав адресу на Вінницьких Хуторах, якої не існує. Точно знаю, що він туди їздив. Що це був жарт, не зізнався.

32-річного боксера В'ячеслава Узєлкова не розігрують:

— Одразу бачу, що хочуть пожартувати. А можливо, й тому, що я боксер, не хотять зі мною зв'язуватись. Зловити мене між тренуванням, зборами, виступами дуже важко. Весь день розписаний. Хоча до розіграшів я ставлюся дуже позитивно.