У Вінниці собаки-лаборанти живуть на «короткому повідку»

Визначити по запаху, якій людині належить річ – робота для справжнього професіонала. Займаються цим собаки-детектори. Таких в Україні не більше двох десятків. П’ятеро з них працюють у Вінниці

Собаки-детектори працюють із запахами в лабораторії і рідко виїжджають на місце злочину. Усе життя на одному місці - в цьому їм не позаздриш. З іншого боку - вони справжні спеціалісти, яких інші співробітники лабораторії називають не інакше, як колегами.

До речі, аби навчити собаку знаходити конкретний запах, потрібно до двох років.

В Україні всього три одорологічних лабораторії. Одна з них розташована на Кореї у Вінниці. Такі ж працюють у Житомирі та Миколаєві. Вінницький науково-дослідний експериментальний криміналістичний центр міліції відкрили ще 2000 року.

Одорологія – наука про запахи, а тому собаки, які працюють детекторами, вважаються тут співробітниками. Вони разом із працівниками лабораторії проводять дослідження та експертизи з запахами.

Зразки для досліджень у центр присилають з усієї України. Це стерильні шматки фланелі з запахами. Вони знаходяться у щільно закритих банках. Робота собаки - порівняти у спеціальній лабораторії запах з місця злочину з запахом підозрюваного. Іноді завдяки собакам розкривають справи по так званій „базі даних”.

- Для цього у нас створений банк із запахами, де ми зберігаємо зразки, - розвідає науковий співробітник лабораторії Олег Буян. - Якщо їх правильно зберігати, вони можуть послужити від десяти до 20 років.

Сьогодні на обліку лабораторії знаходяться п’ять собак.

- У нас зараз є вівчарка та кокер-спанієлі, - розповідає науковий співробітник лабораторії Олег Буян. - Хоча першими були ротвейлери, лабрадори та вівчарки. Загалом будь-яка собака може працювати детектором. Собачі носи чутливіші за людські у дві тисячі разів. Але деякі породи, наприклад, бульдоги, мають викривлення носових каналів, їм працювати важче. Тому перевага надається тим, хто генетично пов’язаний з пошуком – мисливським породам.

Втім, найкращим співробітником серед чотирилапих «науковців» вважається німецька вівчарка Лінда.

- Лінда робить все з більшим бажанням, ніж інші, працює точніше, характер у неї лагідний, - розповідає Олег Буян. – Сказати, що вона розумніша, не можу, вони всі у нас розумні, проте вона в цій роботі - найкраща.

Цуценят для роботи собаки-детектора обирають найрухливіших, які швидше за інших знаходять їжу.

За собаками в науковому центрі доглядає спеціальна людина, вона їх годує та вигулює. А взагалі усі співробітники відповідають за собак центру.

- Звичайно, собаки в свободі обмежені. Дуже рідко виходять за його межі, аби ідентифікувати запах на місці злочину, - каже Олег. - Проте тут вони завжди доглянуті та нагодовані. Загалом, це дуже риторичне питання - про собачу свободу.