Ладижинця, який встромив дружині ніж у груди засуджено до 5 років в'язниці

Історія, про яку піде мова, належить до розряду тих, що періодично повторюються відтоді, відколи в суспільстві виник інститут сім'ї, і, певно, повторюватиметься в майбутньому зі століття в століття. Втім, необов'язково навіть, щоб люди були офіційно пов'язані узами Гіменея, - досить, аби між чоловіком і жінкою зав'язались романтичні стосунки. Тоді в деякої частини чоловіків (та й жінок), кажучи по-народному, клямка падає, бо вони починають ревнувати свою другу половину, причому неважливо, є для того підстави чи немає. А якщо ситуація додатково підігрівається спиртним, то у ревнивця не лише клямка падає, а й дах зриває.

Справа, заслухана у березні цього року Ладижинським міським судом, за всіма ознаками слід віднести до тих, де жорстокій сцені ревнощів передувало вживання алкоголю. Не будемо заглиблюватися в подробиці і в те, давала привід жінка чи не давала, бо це жодним чином не виправдовує винуватця. Просто констатуємо факт: під час сварки і взаємних претензій нетверезий чоловік розпалився так, що схопив ніж і вдарив ним "суджену". Один раз. І не дуже сильно. Однак цілком достатньо, щоб завдати (процитуємо документи справи) "потерпілій тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної проникаючої рани грудей з пошкодженням перикарду (серцевої сорочки), кровотечею, яка спричинила тампонаду серця, змішаний шок ІІІ ступеня, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя під час заподіяння".

Правда, коли жінка впала і з рани хлюпнула кров, згадана вище клямка відразу стала на місце. Переляканий ревнивець по телефону викликав швидку допомогу, яка відвезла жертву в лікарню, а вчасне втручання медиків врятувало їй життя. Чоловік теж того вечора додому не вернувся - за ним зачинились двері міліцейського ізолятора, а під час слідства запобіжним заходом було обрано тримання під вартою. Як-не-як, він підозрювався в замаху на вбивство.

Проаналізувавши обставини, Феміда дійшла висновку, що вбивати суджену ревнивець не збирався (інакше не викликав би швидку допомогу), то з його боку була спонтанна дія під час сварки, а отже, її можна кваліфікувати як спричинення важких тілесних ушкоджень без мети позбавити людину життя. Однак це теж важкий злочин, тому винуватця засудили до п'яти років ув'язнення.
Та от прокурор, який підтримував обвинувачення у процесі, не погодився з вироком, вважаючи його занадто м'яким, тому подав апеляцію з проханням переглянути вирок та збільшити термін позбавлення волі.

Потерпіла, яка за цей час встигла помиритися зі своїм кривдником і стала на його бік, вирішила взагалі вигородити останнього. Вона заперечила прокурору і написала пояснення, виправдовуючи чоловіка і наполягаючи, що вона сама собі завдала тілесних ушкоджень.

Колегія Апеляційного суду Вінницької області в своїй ухвалі констатувала, що "її твердження не узгоджуються зі встановленими доказами, в тому числі висновками судово-медичної експертизи щодо неможливості отримання ножового поранення при обставинах, на які вона посилається". Крім того, суд другої інстанції врахував пом'якшуючу обставину (ревнивець був ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи і останнім часом серйозно хворів) і відхилив апеляцію. Вирок міського суду залишився чинним.

Можна сказати, що з гріхом навпіл усе обійшлося. А якщо допустити, що удар ножем був би хоч трішечки сильнішим, то і вирок оголосили б значно суворіший, і писати неправдиве заперечення на апеляцію прокурора не було б кому…