З церкви на Вінницьких Хуторах люди вигнали священика

Священик навколішки посеред храму просив вибачення у прихожан. Але прихожани храму Великомученика Георгія Побідоносця у Вінницьких Хуторах усе одно відправили священика отця Миколая «туди, звідки прийшов»

У минулу п’ятницю частина прихожани зібралася біля храму, щоб не допустити до вечірньої служби священика отця Миколая. Але не зробили цього. Приблизно за годину до початку служби до воріт храму  під’їхав святий отець. Він першим повідомив, що прийняв рішення попрощатися з паствою. Прощання виявилося  незвичним. 

Дехто з присутніх говорив, що такого ще не бачили не тільки у Хуторах, а мабуть, в жодному іншому храмі.

Отець Миколай спочатку став на одне коліно і почав просити вибачення. Потім опустився на друге, нахилив голову і продовжував говорити: «Пробачте мені ті, кого, можливо, образив».   Присутні у храмі завмерли від здивування. Чим же так завинив святий отець, що змушений був навколішки уклякнути перед віруючими?

«Ви сатана в рясі…»
Перед тим, як священик залишив храм, віряни, що ходять до цієї церкви Московоського Патріархату сказали йому все, що накипіло на серці.
- Ми й раніше про це йому говорили, - розповіла журналісту RIA прихожанка церкви пані Валентина. – Він слухав, а продовжував робити своє. Ми їздили в єпархію до владики. Просили дослухатися до нашого прохання – забрати від нас такого батюшку. Час минав, а він продовжував службу. Ось тоді й вирішили не допустити його в храм. Очевидно, отця Миколая хтось про це попередив, і він вирішив сам піти.
Віруючі, з якими спілкувався журналіст, не приховували, що є й такі, хто на стороні батюшки  Миколая. Очевидно, це вони передали йому інформацію про намір не допустити до служби. Самі вони не прийшли в цей час до храму.  Найчастіше звучали претензії, що отець Миколай  грубо поводився з людьми. Одні кажуть, що ображав, інші – що принижував. Після того, як він сказав одній з прихожан: «Закрити свій чорний рот і йти до своїх кіз», жінка не стрималася і назвала батюшку сатаною. Ще дорікали, що батюшка намагався запровадити в храмі в свої порядки. Керував усіма, хоча для цього є настоятель. 
- Якби не його зверхність у ставленні до людей, ми б не мали претензій, але знущань ніхто не потерпить, - каже одна з прихожанок храму. 

Настоятель  «афганець» із спецназу
Настоятелем у згаданому  храмі є отець Володимир. Це йому на допомогу з єпархії призначили ще одного священика – отця Миколая, бо в Хуторах понад вісім тисяч населення, потрібно проводити роботу з дітьми та підлітками, молоддю. Одному настоятелю не під силу і службу служити, і з дітьми та молоддю працювати. Тому й призначили з єпархії ще одного священика. Присутній під час розмови представник Вінницької єпархії Московського патріархату отець Дорофей у розмові з журналістом RIA охарактеризував ситуацію такими словами: «Є такий вислів – не зійшлися характерами. Оце щось схоже і в цій ситуації – священик і частина віруючих не знайщли спільної мови».  

- Ми будували храм своїми силами, - каже віруюча пані Ніна. – Настоятель отець Володимир завжди працював разом з нами, носив розчин, допомагав будівельникам, не цурався ніякої роботи. Він цінує людей, бо на ділі знає, що означає підтримка і взаємодопомога. Наш настоятель храму колись служив на війні в Афганістані, був у спецназі. Такі люди по-особливому ставляться до інших і до життя. Як і всі ми, він не безгрішний. Але ми йому прощаємо його слабості. Бо він пройшов через пекло війни, а це не могло не позначитися на здоров’ї, на психіці. 

Пані Ніна, яка розповіла про «афганський»  факт з біографії їхнього священика, уточнила, що  на її долю теж випав Афганістан.

- Я хоч і не служила у тому підрозділі, де був наш нинішній настоятель отець Володимир, але два роки, 1982-1984,  провела на війні. Тому у всьому підтримую отця Володимира. Ми ставали на його захист, коли  отець Миколай  намагався, як кажуть люди,  «наїжджати» на настоятеля нашого храму. І надалі будемо захищати свого батюшку, бо він уже 15 років з нами і ми знаємо його як добру людину.
Настоятель храму  Володимир каже, що у нього з новим священиком отцем Миколаєм не було проблем. Разом служили, знаходили спільну мову. Чому дехто з віруючих  не змогли  порозумітися з ним, з цього приводу батюшка не став говорити.  

“Нічого собі, все в храм”
Зате отець Миколай охоче поспілкувався з журналістом RIA
- Я просив вибачення у віруючих, бо, може, кого образив словом, - каже священик Миколай. – Тільки Всевишній безгрішний, а всі ми не без гріха. Тому й вибачився перед людьми. Вважаю, вчинив по-людськи. Чи грубив я людям? Не грубив, а вчив, що у храм треба ходити молитися. Бувало, після служби починалися з’ясування стосунків. Це неправильно. Намагався строго припиняти таку поведінку. Не всім це подобалося. 

Отець Миколай каже, що він жодного разу за півроку служби у храмі Вінницьких Хуторів не брав зарплати. 
- Не тому, що мені не потрібні гроші, - каже він. – Я ж маю за щось жити. Хотів, щоб люди зрозуміли, що прийшов до них не за грошей. Прийшов разом з ними служити Господу, вести їх до Бога. Якби зараз все повторилося, так само вчинив би – не брав би грошей. Зате ми зробили немало придбань для храму. Найдорожчим з них є стародавнє Євангеліє, за яке заплатили 6,7 тисячі гривень. Купили підсвічники, покриття на престол, ще багато чого. На все є документи, які зберігаються у храмі. 
Священик каже, що сам попросився у владики, щоб перевели його на інше місце служби.

- Нині я служу у храмі, що знаходиться на території обласної міліції, - каже отець Миколай. – Храм значно менший, ніж той що на Хуторах. Але дуже гарний настоятель, зовсім інша атмосфера.  Тому я задоволений службою. На віруючих з Хуторів, які мають до мене претензії, не тримаю зла. Бажаю їм тільки Божих благословінь і здоров’я.

Прислали 30-річного онука
Перед початком вечірньої служби поріг храму у Вінницьких Хуторах переступив молодий священик. Прийшов із такими словами: «Чи приймете мене у свою громаду, чи підтримаєте?»  Після сказаного,  священик  чекав відповіді.  У його манерах, навіть зовнішньому вигляді, вбачалися тактовність і вихованість. Громада попросила розповісти, хто він і звідки. 30-річний отець Георгій Холодюк повідомив, що він внук священика Степана Холодюка, який довгий час правив у храмі в сусідньому селі Малі Хутори. Дехто з присутніх відгукнувся на це  словами схвалення. Мовляв, добре пам’ятаємо батюшку Степана. Щирої душі був чоловік. Тільки гарними словами згадують його. Царство йому небесне, нехай з Богом спочиває.

- Без підтримки віруючих священик в храмі ніхто, - поділився думками з журналістом  RIA призначений на службу отець Георгій. – Тому я й завернувся до людей з проханням підтримки. Якби  громада сказала, що не згодна, я б не став наполягати. Про ситуацію, що склалася напередодні знаю тільки частково. Я прийшов молитися, щоб мир був між людьми, щоб були злагода і спокій, взаєморозуміння. 

Священик Георгій має дві вищі освіти – церковну і світську, закінчив Одеську духовну семінарію і Вінницький педуніверситет (історичний факультет), закінчив аспірантуру в названому університеті, викладав християнську етику, очолює відділ освіти і катехізису Вінницької єпархії УПЦ Московського патріархату. 

Отець Миколай був лише в.о.
Владислав Демченко, секретар Вінницької єпархії УПЦ Московського патріархату:
- Отець Миколай був  тимчасово призначений на службу у храм на Вінницьких Хуторах.  Там велике село, багато дітей і молоді. Ми планували у храм священиком отця Георгія. Він має немалий досвід роботи з ділтьми і молоддю. Але він тимчасово був зайнятий і ось на цей час служити направили отця Миколая. Чому у нього не склалося? Як кажуть, у кожної сторони своя правда. Я особисто знаю його як урівноважену, поважну людину. Дехто з віруючих висловлює інші думки. Істина завжди десь посередині. Зараз ситуація владналася. Першочерговим завданням отця Георгія є створення недільної школи у храмі на Хуторах. А отець Миколай призначений служити у інший храм.