• Головна
  • Вінничанин Анатолій Руденко три роки провів з… пінгвінами
13:41, 16 червня 2014 р.

Вінничанин Анатолій Руденко три роки провів з… пінгвінами

Анатолій Руденко з Оратівського району повернувся з експедиції в Антарктиду. Це вже третя подорож нашого земляка в країну Снігової королеви. За його спостереженнями, з кожним разом біля нашої полярної станції стає все більше пінгвінів, нині їх вже не одна сотня

Лід, сніг і каміння – таким є покриття острова, на якому знаходиться станція "Академік Вернадський". Жодної рослинності, тільки подекуди на камінні можна побачити мох. Зараз там - зима. Але вінницький полярник Анатолій Руденко уже повернувся додому і до літа. 

Анатолію Руденку 49 років, він випускник Вінницького «політеху», за фахом - інженер-енергетик. Каже, дорогу на полярну станцію «Академік Вернадський» йому показав двоюрідний брат Дмитро.
- Після повернення експедиції, Діма так мене зацікавив розповідями, що я не відставав від нього з новими і новими запитаннями. Коли йому нарешті це набридло, він сказав: «Поїдь сам і побачиш вочевидь». Мені в таке мало вірилося, але брат підказав контакти НАНЦу (Національний  антарктичний науковий  центр - ред.), куди треба звертатися, щоб взяли в експедицію, та ще й сам рекомендував мою кандидатуру. Хоча рекомендація не дуже допомагає. Бо відбір претендентів надзвичайно жорсткий. Насамперед треба бути фахівцем у своїй справі. Мати добре здоров'я. І не тільки фізичне, ще й психіка повинна бути стійка. Витримати один рік з одними й тими ж людьми, та ще й в обмеженому просторі, погодьтеся, не кожному під силу. Для мене перший відбір був найскладніший. А вже на дві наступні експедиції конкурс виявився простіший. Перевірених людей, якщо вони виправдали всі сподівання у попередніх експедиціях,  беруть охочіше, ніж новачків.

Антарктида змінює
Вперше Анатолій  потрапив на станцію у 2008 році. Друга експедиція була в нього у 2011-му.  Нинішня подорож вже третя за рахунком.
- Антарктида змінює людину, - каже пан Анатолій. – По-перше, там ти маєш упевненість у завтрашньому дні. Знаєш, що за час перебування тебе не позбавлять роботи, що буде зарплата. Там ти забезпечений триразовим харчуванням. Не думаєш про продукти, походи по магазинах чи на ринок.  Відсутня метушня і суєта, притаманна на великій землі. Не потрібно нікуди їхати чи йти, за винятком випадків, коли на овні добираєшся на інший острів для проведення дослідів. У такій ситуації у людей розкриваються сховані таланти – хтось починає писати вірші чи прозу, хтось дізнається, що у нього прекрасний голос і він може виконувати пісні, які подобаються іншим.
Анатолій зізнається, що найскладніше адаптуватися до звичного життя після повернення додому.
- У перші дні страшнувато на вулицю виходити, - усміхається співрозмовник. – Весь час думаєш, як це не потрапити під колеса транспорту. За рік перебування на станції відвикаєш від цього. На людей, буває, наштовхуєшся, коли йдеш тротуаром. І це правда. Незважаючи на це, Антарктида має в собі якийсь магніт. Після повернення звідти ловиш себе на думці, що знов хочеться туди. Не за грішми, там багато не заробиш. Романтика манить. 
На «Академіку Вернадському» вінничанин відповідав за енергетичне забезпечення станції і електрику. Генератори, котли опалення, дизельні установки – це його господарство. Обладнання станції забезпечує її автономне функціонування упродовж року. Дизельне пальне привозять з собою на кораблі із запасом на весь рік. А ще він кермував моторними човнами, доставляв науковців на інші острови,  де ставили необхідні досліди. 
- Там є неписане правило, за межі приміщення не виходити поодинці, - каже пан Анатолій. – Такі складні природні умови. Бувало, під час сніжних заметілей і вітровіїв по декілька днів не мали можливості вийти на вулицю…

Росіяни вибачилися за Крим
У нас 22 червня, це середина літа. В Антарктиді – середина зими. У цей день полярники, незалежно від того, з якої вони країни,  мають спільне свято. Називається  воно  «Mid Winter»,  тобто середина зими.  Його відзначають  на всіх антарктичних станціях, а їх, сезонних і постійних, нараховується на шостому континенті майже 90.  У літній період там працює приблизно п’ять тисяч людей.  Антарктида не належить жодній країні світу. Тому тут полярники дуже легко знаходять спільну мову. Відсутні політичні пристрасті. Найсильнішою є міжнародна солідарність між людьми. Анатолій розповів випадок, коли в березні прибув російський корабель, яким експедиція поверталася додому, і підняв на мачті український прапор, а російські моряки навіть вибачалися перед нашими за Крим. 
- Скільки поздоровлень, як їх роблять у день«Mid Winter» полярники,  мабуть,  не надсилає ніхто, - каже Анатолій. – По-перше, ми вітаємо всі станції. Де маємо знайомих, а вони відповідають взаємністю.  По-друге, щирі слова побажань надходять з великої землі. Навіть від високих посадовців.  Ющенко, коли був главою держави, вітав нас.
На станції «Академік Вернадський» є усталена традиція святкування. Починають його з купання. 
- Минулого року 22 червня температура води була мінус півтора градуса, - розповідає Анатолій. – На вулиці, зрозуміло, ще холодніше.  Як не замерзає вода? А в ній дуже висока концентрація солі. Саме це не дає можливості вкритися льодом. А коли мороз дужчає, то тоді вже й сіль не допомагає.
Полярники прив’язують мотузку, по ній спускаються у воду, пірнають і – швиденько на берег. Після цього одразу наливають чарку коньяку чи горілки, щоб зігрітися.
- Усі три рази, коли я зимував на станції,  ми купалися на свято, але не було випадку, щоб хтось захворів, - розповідає Руденко. – Це як у нас на Водохреща, коли вода має свої особливості.
Увечері свято продовжується. Полярники надягають костюми і збираються у барі. Бар називається «Фарадей», таку назву колись мала станція. Її збудували ще у 1953 році англійці. А в 1996-му передали Україні. Назву станції наші змінили, а бар так і залишився «Фарадеєм».

Пінгвіни і туристи
Зима в Антарктиді довга, починається з квітня і триває аж до листопада.  Це найскладніший період в житті полярників. Довгі ночі, мало світла, часті бурі і заметілі. У такий період станція повністю ізольована від відвідування. Бо крига така, що жоден туристичний корабель не може добратися. З настанням літа, це з квітня і до листопада, в Антарктиді у розпалі туристичний сезон. 
- Буває, з пришвартованого корабля одночасно сходить до двохсот туристів, - продовжує Анатолій Руденко. – Спілкування з ними, як кажуть, знімає трохи психологічне навантаження. Показуємо їм станцію. У нас настільки чисто, що всі змінюють взуття, коли заходять у приміщення. Ми це теж робимо. Кожен з нас має окрему кімнату. Обмінюємося з туристами сувенірами. Якщо компанія невелика, запрошуємо у бар. 
Навіть яхтсмени подорожують Антарктидою. З одним з них, французом, здружився Анатолій. Той навіть обіцяв навідатися до нашого земляка в гості. 
Традиційно на зимівлю на станції «Академік Вернадський» залишається 12 полярників. Цього разу п’ятеро відповідали за забезпечення життєдіяльності станції, інші займалися науковими дослідженнями. Саме науковці повідомили, що кількість пінгвінів на острові, де знаходиться наша станція, протягом останніх років збільшилася утроє. 

- Воно й так видно, - каже співрозмовник. – Буває, пройти неможливо. Одного разу взялися висиджувати потомство при самісінькому вході до будиночку, в якому обладнана лазня. Ми не посміли зганяти їх з насиджених місць. Чекали, поки не з'являться малюки. Душові є ще й у кімнатах на станції, тому митися було де. 
А при вході на станцію у новорічну ніч також з'явилося мале пінгвіненя. Полярники не приховували радості від такої події. Полярник Анатолій пояснив, що мова йде про породу так званих  віслюкових пінгвінів. Вони меншого зросту і статури, ніж пінгвіни, яких називають королівські чи імператорські. Останні з'являються не часто. Вчені називають їх мандруючими.
- Їх одразу відрізняєш за більшим зростом, - каже Анатолій. – Щодо мандрів, то вони це роблять неспроста – шукають собі пару. Коли знайдуть, то їх вже не кличе далека дорога. Нам розповідали, що загалом в Антарктиді нараховується шість видів пінгвінів. Припливають кити, костаки, морські котики, тюлені. Декілька разів на човні ми наближалися до кита на безпечну відстань. Вимикали двигун, щоб не злякати, і на веслах підходили. Кит не виявляв агресії. Риби водяться тільки хижі.  Я затятий рибалка, тому при кожній нагоді брав спінінг. 
На харчування зимівники не скаржилися. Анатолій зізнався, що навіть поправився за рік на станції. Не вистачало хіба що зелені, фруктів, а так кухар справлявся на відмінно. Він і хліб сам випікав. Щосуботи готував так званий святковий обід. 
На запитання, чи не збирається пан Анатолій знову у подорож за 15 тисяч кілометрів, саме такою, за його словами, є відстань з Києва до місця розташування нашої антарктичної станції «Академік Вернадський», чоловік відповів, що він би із задоволенням, але дружина вже не погоджується. Сім'я проживає в селі,  має господарство, город, одній жінці доглядати за всім цим непросто. Інколи мамі допомагає донька. Але вона студентка, вивчає біологію в Київському університеті імені Шевченка, тому часто приїздити додому не завжди вдається. Зате на станцію Аня, так звати дівчину, хоче поїхати. Батько так багато і цікаво розповідає, що вона перейнялася цим бажанням, як і він колись після розповіді свого брата. Його мрія здійснилася, чи вдасться зробити це Ані, побачимо.  


Цікаве про Антарктиду
-З географічного погляду,  шостий континент – пустеля. А ще найсухіше місце на Землі, адже на деяких її територіях дощів не було протягом 2 млн років. Навіть у Сахарі випадає 20 мм опадів на рік. Поверхня та клімат Антарктиди нагадують поверхню Марса.
-Середня товщина льоду – 2133 м. Тут міститься 90% усієї світової криги. Айсберг Б-15 – найбільший у світі. Його маса – 3 млрд тонн. 
- Останній рекорд наднизької температури зафіксований на японській станції 2013 року:  -91,2°С. До цього пальма першості належала росіянам  -89,2°С на російській станції «Восток» у 1983 році. 
- Швидкість вітру може сягати 300 км/год. До речі, ураган на кшталт «Святого Іуди», який валив людей з ніг, перевертав машини та викорчовував дерева, – це 140 км/год. 
-Над Антарктидою міститься найбільша озонова діра 27 млн кв. км завбільшки. Тому надворі полярники знімають спеціальні захисні окуляри лише для того, щоб сфотографуватися. 
9. На Південному полюсі білі ведмеді не живуть, і це найулюбленіше запитання всіляких вікторин, розраховане на те, що люди плутатимуть Арктику з Антарктикою. Але вчені вже думають, як заселити білих ведмедів і сюди. До речі, «Антарктика» буквально перекладається «навпроти ведмедя», 

Минулої зими у «Вернадському» зафіксували  -47 °С.  
Українська наукова станція «Академік Вернадський» розташована на невеликому мисі Марина острова Галіндез за сім  кілометрів  від західного узбережжя Антарктичного півострова.  Її спорудили у 1953 році англійці і назвали «Фарадей». У 1996 році Україна купила її у Британії за символічну плату – один фунт стерлінгів. Відтоді українці розбудували станцію. На "Вернадському" встановлено багато новітнього обладнання: потужний високочутливий магнетометр, який в онлайн режимі передає наукові дані через супутникову систему, сейсмоакустичну систему для спостереження за коливаннями земної кори, та багато іншого науково-дослідного обладнання. Клімат у місці розташування станції відносно м'який. Середня температура влітку близько 0 °C, взимку не нижче від −18 °C. Мінімальна температура, зафіксована на станції становила мінус 47 °С. Умови проживання на станції досить таки зручні: генератори забезпечують комфортне проживання команди, санітарний вузол працює, а в лабораторії проводяться різного виду дослідження. Держави, які вивчають біологічний та мінерально-ресурсний потенціал крижаного материка, обмінюються результатами досліджень відповідно до Договору про Антарктику.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#пінгвіни #вінничанин #Вінниця
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити

Коментарі

Оголошення
live comments feed...