На Вінниччині полковник у відставці Йосип Авдієнко відкрив музей «Від лука до ракети»

— 40 років збирав експонати, — розповідає 87-річний Йосип Авдієнко зі Жмеринки на Вінниччині. Він, полковник у відставці, відкрив у місцевій школі-гімназії №5 військово-історичний музей "Від лука до ракети". — Мене називали Плюшкіним. Учень принесе якусь старовинну річ, а в школі сміються: "Залізо несіть Авдієнку — він усе прийме".

У музейних кімнатах понад півтисячі експонатів: скребки, рубила й кам'яні сокири первісних людей, шаблі часів гетьмана Богдана Хмельницького та козацькі чубуки, рушниці періоду Петра I, царські Георгіївські хрести, медаль на честь глави Тимчасового уряду Олександра Керенського з написом "Славный, мудрый, верный, любимый вождь свободного народа", польові телефони часів Першої світової війни в дерев'яних коробках, кулемет "Максим", пістолети різних систем — старовинні й сучасні.

Донедавна в музеї зі стелі капала вода, експонати руйнувалися на очах. Директор школи-гімназії Юлія Когут подала проект на конкурс із розвитку територіальних громад, який проводила обласна рада. Отримали грант, додалося дещо з благодійних внесків — разом 30 тис. грн. Усі гроші пішли на ремонт музею. Стіни покрили пластиком, підлогу плиткою. Установили броньовані двері.

— Де ще можна побачити середньовічну бойову чеську сокиру — часів Гуситських воєн? А в Авдієнка вона є, — каже краєзнавець із Вінниці Марія Зелінська, 30 років. — У цьому музеї в одній залі ви знайдете російські лапті часів Льва Толстого, а в другій — фаустпатрон і плащ фашистського офіцера. А ота старовинна релігійна книжка в телячій шкірі! Де він її взяв? Зразу видно, як його люблять люди, тому й несуть старовинні речі. Авдієнко назбирав стільки експонатів, що їх уже нема де подіти. От гільзи від снарядів різних систем і часів розкладає просто під стінами біля стелажів. Для злодіїв рай.

— У мене завжди не було спасіння від крадіїв, — нарікає Йосип Георгійович. — Одного разу учень вирвав ґрати на вікні та вкрав гвинтівку. Відрізав приклад, укоротив ствол і зробив обріз. Хлопця міліція спіймала, але експоната не повернули. Узагалі міліція в мене паслася багато років. Бувший міліцейський начальник Іван Мельник попросив ручний кулемет Дегтярьова, пістолет ТТ і револьвер. Так і не повернув. Потім набрехав, що здав у спецлом. Яке він мав право здати туди музейні експонати? Адже музей зареєстрований в управлінні культури. Я чув, що вони при обласній міліції створювали свій музей. Якби я зараз знайшов того Мельника, подав би в суд.

— Позаторік хтось покрав царські паперові гроші, монети, німецькі й австрійські каски та ремені, — продовжує. — Мабуть, мене відволікли під час екскурсії. Будуть цупити й тепер, після ремонту, якщо ми герметично не засклимо вітрини з експонатами. Георгіївські хрести та царські медалі причеплені дротиками до стенда, скла немає. На деяких вітринах є, але туди можна просунути не тільки руку, а й голову. Директорка каже, що нема грошей. Тоді навіщо було затівати ремонт, якщо справу не доведено до кінця?

Йосип Авдієнко родом із Кубані, служив у шостому кавалерійському корпусі. Воював у військах Другого українського фронту під командуванням маршала Малиновського, уродженця Вінниччини. Має 26 нагород. По війні закінчив Чернівецький університет, працював учителем історії, суспільствознавства й початкової військової підготовки. Сьогодні до його музею приїздять екскурсії з Вінниці та Києва. Йосип Георгійович переймається, що після його смерті колекція розійдеться по руках або її продадуть з аукціону.

— Нині всіх цікавлять тільки гроші. Сумніваюся, що коли піду, знайдуться патріоти, які збережуть музей "Від лука до ракети" для нащадків.