У Вінниці на фестиваль приїхали люди, що «хворіють» народною творчістю (ФОТО)

- Витинанка - це моє захоплення, яке перейшло у "хворобу", - каже народна майстриня Ліна Концевич. - Справді, тут нормальних людей немає, усі "хворі": хто на вишивку, хто на витинанки, гончарство, писанкарство, - додає Ірина Савчук.

Обидві жінки, як і багато їх колег-майстрів з усіх куточків Поділля приїхали 28 травня у садибу музею гончарного мистецтва ім. О.Г. Луцишина на шостий обласний фестиваль-ярмарок народної творчості.

Ліна Концевич колись працювала у дитячому садочку. Якось потрібно було терміново гарно оформити коридор. Ліна взяла зразки витинанок, ножиці, папір і почала вирізати. З тих пір вона цю справу не покидає, вдосконалює свою майстерність, спілкується з іншими майстрами, їздить на виставки та фестивалі.

- Коли я вперше поїхала на фестиваль у Могилів-Подільський, чесно кажучи трохи соромилась, адже у мене були тоді дуже прості роботи, - розповідає Ліна, - Зараз я вирізаю витинанки за своїми малюнками, відтворюю старовинні витинанки.

Ірина Савчук викладає у педагогічному університеті, а вільний час присвячує створенню народних іграшок. Використовує у роботу нитки, тканини, соломку.

- Нещодавно я була на курсах у Києві, де вивчала сучасний напрямок у виготовленні іграшок, - розповідає Ірина, - ось ця лялька зроблена з пластичного матеріалу (глина з целюлозою). Спочатку вона була Мавкою з довгим розпущеним волоссям, а потім я зробила з неї шевченківську Катерину.

Світлана Луценко - підприємець, у будні займається СТО, автомийкою, а у вільний час - пише писанки. І не тільки пише, але й вирізає їх, оздоблює синтетичним камінням. ЇЇ роботи замовляють громадяни Америки, Арабських Еміратів, Польщі, Канади. Крім незвичайних писанок пані Світлана створює не менш незвичайні ляльки з абсолютно простих матеріалів. В роботу йдуть навіть паперові серветки.

Цього року вперше на фестивалі провели мистецьку акцію "Витинанковий колаж". Усі бажаючі могли спробувати вирізати витинанку самостійно. Спочатку до столу з цікавістю підходили діти, а потім підтягнулись і дорослі майстри та відвідувачі. Допомагав відвідувачам виставки вчитель малювання вінницької школи №12 Павло Медунчак.

Заслужена майстриня народної творчості України Тетяна Шпак з села Бубнівка Гайсинського району привезла на фестиваль свої роботи: глиняні фігурки, дзвіночки, тарілки.

- Таких тарілок, як роблять у Бубнівці - ніде не знайдете. - каже пані Тетяна, - Є кращі, є гірші, а таких немає. Вони виконані у бубнівських традиціях трьома кольорами: білим, зеленим та чорним. Раніше глиняний посуд писали корів’ячим рогом і соломинкою, а зараз для розпису ми використовуємо звичайну клізму і кабель.

До гончарного круга, за яким працює Михайло Діденко вишикувалась черга дітлахів і дорослих, які б хотіли спробувати з шматка глини щось створити.

Михайло Діденко почав займатись гончарством вісім років тому у гуртку кераміки та гончарства. Він уже закінчив школу і нині студент технічного університету та улюбленої справи хлопець не залишив.

- Моя майбутня професія - програмування, але справа для душі - гончарство, - каже Михайло.

Більшість майстрів приїжджають на фестиваль народної творчості щороку. Та Людмила Голова, хоч і вишиває давно, на фестиваль приїхала вперше.

- Дуже мені тут подобається, - каже пані Людмила, - тут така домашня атмосфера, дуже приємні люди і є можливість поспілкуватись з іншими майстрами, подивитись роботи. Щоправда, мало на фестивалі відвідувачів. Хотілося б щоб до цього свята творчості приєдналось більше людей.

Віктор та Наталя Присяжнюк з дітками Дариною та Сергійком приїхали на фестиваль підготовлені.

- Ми знали, що тут будуть проводитись майстре-класи і тому взяли з собою фартухи, - каже пані Наталя, - хочеться спробувати зробити з глини глечика чи підсвічника, чи що вийде.

Наталя Касаткіна каже, що лялька-мотанка починається зі шматочка тканини. І головне у створення народної іграшки - бажання.

На фестивалі показували свої таланти не тільки рукодільниці, але й фольклорно-етнографічні колективи