Підприємець з Вінниці у своє 50-річчя поїхав в пекло до «айдарівців»

Вінницькому підприємцю Андрію  6 грудня виповнюється 50. На свою «круглу» дату чоловік планував застілля. Але  передумав. На гроші, які мав витратити на святкування, придбав допомогу бійцям і особисто відвіз її в батальйон «Айдар».

Андрій разом з партнерами Костянтином та Віктором прибули в село Трьохізбенка Луганської області. Його нині охороняють «айдарівці». Село щодня обстрілюють бойовики. Як каже Андрій, «криють стабільно», вдень і вночі. Чотири дні підприємці провели на передовій.

- Коли я обдумував, як буду святкувати, і кого буду запрошувати, згадав декого з хлопців, які не зможуть прийти на день народження, - каже Андрій. – Бо вони зараз на передовій. На ранок я вже змінив рішення. Сказав рідним: «Хлопці там в окопах, у холоді, під кулями, а я в цей час буду жирувати… Краще закуплю продуктів і завезу їх бійцям». На роботі поділився з партнерами.  Вони підтримали.  Відгукнулося багато знайомих і незнайомих людей.  Так зібрали продуктів на повний  бус «Мерседес-спринтер».

Чому йдуть на війну?

Разом з підприємцями в «Айдар»  повертався боєць на ім’я Микола. Він давно проживає у Вінниці. Родом зі Львівщини.

Микола пригадав, як йому в дитинстві мама на ніч замість казки часто розповідала притчу. Йдеться про те, як українці отримали свою землю. Коли Бог роздавав її народам, українці важко працювали, по світах були розкидані. Тому прийшли до Всевишнього в останню чергу.  Бог сказав, що роздав уже всю землю. А потім подумав і відповів: «Знаю, що ви дуже працьовитий, добрий, щирий народ. Тому віддам вам ту земельку, що залишив для себе. Для такого народу нічого не шкода».

- Наша земля нам Богом дана, її треба берегти і шанувати, - такими словами мама пана Миколи закінчувала свою розповідь.

- Микола так відповів на моє питання, чому він їде на війну, - каже Костянтин.

Роман, "Боча" і "Залізяка"

Один з підрозділів «Айдару» нині охороняє село Трьохізбенка на Луганщині. Серед бійців багато вінничан. Саме до них привезли допомогу підприємці.

- Нас зустріли дружніми обіймами, - каже Андрій. – Так,  ніби ми з усіма сто років знайомі. Одразу видали зброю. Показали, де будемо спати. Хлопці облаштувалися у приміщенні дитячого садка та школи. Ні школа, ні дитсадок не працюють. Сплять у повній амуніції, навіть взуття не скидають, біля голови – автомат. Бойовики за 500 метрів від села. Їх видно з наших  блокпостів на околиці села. Там день і ніч чергують «айдарівці».

Одного з них звати Роман. Він залишив у Вінниці на дружину троє дітей. Перед цим відстояв на Майдані. А потім пішов з «Айдаром». Хоча в батальйоні не числиться. Залишається у ролі волонтера. Грошей  не платять. Час від часу їздить додому. Попрацює місяць, отримає зарплату, віддасть дружині – і знову в «Айдар». Хлопець отримав дві контузії – одну на Майдані, другу в АТО.

У ще одного нашого земляка із Старого Міста позивний «Боча». Він колишній афганець, нині командир відділення в «Айдарі». Боєць Віктор - з Томашполя, у нього позивний "Залізяка".

Командир відділення з позивним "Давид" -  унікальна людина. Сам росіянин. У Запоріжжі мав свій  бізнес. Коли почалася війна,  продав бізнес, а виручені гроші пустив на батальйон. Забрав з собою автомобіль.

На вечерю Андрій запропонував картоплю у «мундирі» з оселедцем. У підрозділі є двоє дівчат. Вони приготували нехитру страву. У той вечір хлопці з’їли відро картоплі і стільки ж оселедців. Казали, що відчули запах рідного дому.

Стікаючи кров’ю, просила їсти

Село Трьохізбенку на Луганщині тривалий час бойовики «криють» безбожно вдень і вночі. Є загиблі і серед мирного населення. Так, 14 листопада у селі загинула дівчинка. Вона їхала разом з матір’ю на скутері, коли почався обстріл. Від осколкового поранення дитина померла на місці. Її мати отримала важке поранення.

- Жінці відірвало ногу, - уточнює пан Андрій. – Про це нам розповів Давид. Він разом з іншими бійцями завозив її в лікарню у місто Щастя, це приблизно 30 кілометрів від села. Знаєте, що просила жінка в дорозі? Їсти. Наші бійці діляться з місцевими, бо у них в магазині порожньо. Хлопці кажуть, що раніше Трьохізбенка повністю підтримувала сепаратистів. Тепер настрої трохи змінилися. Приблизно половина людей за наших. Бо бачать, хто їх обстрілює. Коли ми дізналися, що у місті Щастя є інтернат для дітей, частину продуктів завезли їм.

Прохання Москаля: "Заберіть з цього пекла дітей"

Під час перебування вінничан у Трьохізбенці у село приїхав губернатор Луганщини Геннадій Москаль.

- Отакий мужик! – показує знак схвалення Андрій. – Москаль у той час привіз допомогу в село. Разом з усіма розвантажував машину. Простий і доступний у спілкуванні. Запитав, звідки ми. Разом сфотографувалися. Залишив контакти свої і помічника. На прощання про щось задумався і каже: «Заберіть з цього пекла дітей. Ви ж бачите, що тут робиться – ні води, ні газу, ні світла, і щодня обстріли».

У сільську раду входить три населені пункти. Зараз там залишилося приблизно 60 дітей. Частину з них мають відправити в Київську область. Залишається 39. Це підлітки, які  навчалися у закладах системи профтехосвіти, а нині опинилися у зоні війни.

Повернувшись додому,  підприємці відразу пішли в обласний департаменті освіти. Кажуть, приємно вражені тим, як уважно поставилися до їхньої пропозиції заступники директора департаменту Олена Чорна  та  Валерій Бачинський. Зустрічалися також із заступником губернатора паном Івасюком і самим губернатором паном Олійником. Усі включилися у вирішення питання перевезення дітей з Луганщини.

- Ми взяли на себе зобов’язання знайти транспорт і доставити дітей з Києва до Вінниці, - каже пан Андрій. – Чому з Києва? Луганчани сказали, що самі довезуть їх до столиці.

Заступник директора обласного департаменту освіти Валерій Бачинський повідомив, що дітей з Луганська розмістять у гуртожитках навчальних закладів системи профтехосвіти. Вони продовжать навчання за тими спеціальностями, які набували раніше, або за спорідненими професіями. Нам колеги з Луганського департаменту освіти передали повний список таких дітей. За словами співрозмовника, діти, які прибудуть з району бойових дій, потребують особливої уваги. Вона обов’язково буде приділена. З ними попрацюють психологи. Для них організовуватимуть екскурсії, інші заходи, аби  хоч трохи приглушити спогади про ті жахливі картини, які довелося їм бачити у себе вдома у цей складний час.

Журналіст RIA також спілкувався з помічником губернатора Луганщини. Пан В’ячеслав повідомив, що зараз працівники департаменту збирають письмові дозволи батьків, що вони погоджуються на переїзд їхніх дітей до Вінниці.

- Коли ми перший раз відправляли дітей в Одесу, мали з батьками проблеми, бо не всі погоджувалися, - каже пан В’ячеслав. – А вже коли ті, хто поїхав, телефонували своїм одноліткам, які залишилися на Луганщині, і розповідали, що там краще, ніж вдома, то це переконало інших батьків. Як тільки зберемо такі довідки, діти вирушать у дорогу.

З миру по нитці - "Айдару" радість

Ось прізвища тих, хто допоміг Андрію Нечипоруку, Костянтину Чернюку і Віктору Котішевському сформувати допомогу для «Айдару»: Василь Откидач, Леонід Романчук, Ігор Крапля, Володимир Щерба, Володимир Бондаренко, Аліш Сафаров, Еміль Нахмедов, Михайло Пилипчук, Руслан Штельмах, Сергій Скрипкін,  Світлана Червоняк, Василь Дзюба, Віктор Боднар, Сергій Тимошенко, Олександр Мордюк, Сергій Харченко, Борис Селезньов, Василь Самчук, Сергій Білозорецький, Олег Набурович, Вадим Капланський, Олександр Писаренко, Володимир  Марінчук. Були й такі, які не хотіли називати своїх прізвищ.

Підприємці уже кинули клич зібрати ще один вантаж гуманітарної допомоги. З батальйону передали список вкрай потрібних речей. Їх треба закупити в першу чергу.

Для тих, хто має бажання допомогти зібрати передноворічну допомогу  для батальйону «Айдар», звертайтесь - (097)9116151 (Андрій, Костянтин).