Американський Санта насправді кока-кольний

- Починаєш відчувати себе на території іншої країни, більш того, іншого континенту одразу в аеропорту, - кажуть вінничанки Алла Курбатова та Таня Подолян, які на конкурсній основі потрапили до програми "Відкритий світ". Це навчальні візити обміну досвіду для молоді на території США. - Ми десять днів провели у американських родинах, та побували в трьох штатах. З нашої області в результаті конкурсного відбору до цієї програми пройшло шестеро осіб, п'ятеро їхало по темі громадських організацій і попали до Бірменгему, штат Алабама, а один учасник пройшов в категорії органів місцевого самоврядування і поїхав до штату Мічіган.

- У мене був неймовірний дисонанс, на календарі перша декада грудня, всі готуються до Різдва, прикрашені ялинки всюди, будинки сяють прикрасами, а навколо зелена трава, пальми, - каже Алла Курбатова. 
Дівчата жили в родинах і бачили Америку не лише як туристи, а з середини. Тож напередодні свят вінничанки на собі відчули передріздвяний настрій американців. Кажуть, вони дійсно об'єднуються, ретельно готуються, вибирають подарунки, одним словом, усе, що показують в голлівудських фільмах, правда.  
- Хоча Америка різна, - каже Алла Курбатова. - Ми поїхали і відчинили для себе не вікно в Америку, а маленьку кватирку. Тому що побували в трьох штатах і кожен з них унікальний. Були на півдні у Флориді, в Алабамі - це теплі по клімату і з зовсім інакшою культурою штати. Якщо поїхати на північ, ближче до Канади, це буде зовсім інша Америка з серйозною зимою.
- Крім того, спостерігається велика різниця між багатими і бідними, немає там ніякої рівності, про яку ми говоримо, і яку ми сподіваємося побачити, - каже Алла. - Я, наприклад, жила в найпрестижнішому районі міста Бермінгем, це місто-побратим Вінниці. Там ти їдеш і не бачиш жодного паркану, всі будинки, немов намальовані, прикрашені ялинки по три-чотири на вулиці. Ти реально потрапляєш у казку, або у фільм “Один у дома”, але коли ти заїжджаєш у бідний район, ти бачиш зовсім іншу Америку. Там будинки напівзакинуті, про прикраси мова не йде, адже в деяких навіть дверей немає… У Вінниці все якось рівномірно, не видно ні кричущої бідності, ні кричущої розкоші, а там між районами міста ущелина. Ми кажемо, що в нас бідні біднішають, багаті багатіють - ви не бачили Америки.

Новий рік - то реклама
- Усе в Америці залежить від економіки, навіть новорічні свята, - каже Алла.  - Рівень її відслідковується навіть у новорічних прикрасах. Сім’я, в якій жила, мені розповідала, що якщо будинки прикрашені краще, ніж минулоріч, значить місто попрацювало гарно. 
Дівчата одразу додають, що новорічні свята там ніщо інше, як рекламний хід. 
- Санта-Клауса, такий якого ми знаємо, намалювала “Кока-кола” в 1939 році, - кажуть дівчата. - Американці, звісно, знали, що є такий собі Санта, але як він виглядає?  А так як  кола напій літній, потрібно було придумати хід, щоб продаж його не падав узимку. Маркетологи компанії придумали Санту. Художник, який малював його, взяв щось зі своєї зовнішності, щось з зовнішності свого друга, так з'явився круглолиций дідусь з білою бородою. 

За словами дівчат, в Америці люди ставлять як штучні, так і живі ялинки, цікаво, що ялинка в хаті американця з'являється на початку грудня, вони святкують з нею Різдво, а вже на самий Новий рік ялинки в деяких будинках можуть зникнути.
- В моїй родині ялинка стояла з початку грудня і з ранку до вечора в будинку грала фонова різдвяна музика, яка налаштовує на свято, - каже Таня. - Я коли приїхала, вони приготували для мене різдвяну качку, свій фірмовий шоколадний пиріг - смачно, не дивлячись на те, що кухня там специфічна, (багато приправ). До речі, до їжі в американців ставлення теж цікаве, чим більші у людей статки, тим здоровіша їжа у них на столі, а ні, то на допомогу приходить фастфуд. 

Вінницький “Щедрик”
- Трохи дивне в американців ставлення до релігії. Так, вони всі християни, Різдво велике свято, вони говорять про Бога, ходять до церкви, і не лише на свята, але все це більше традиція, аніж духовність, - кажуть вінничанки. - І церкви в них, це звичайнісінькі будинки, прикрашені картинами, з ялинкою, роялем чи органом, а от  ікон, попів  і інших атрибутів звичних нам церков немає. 
- Моя родина запросила мене до церкви на барбекю (так у них барбекю може бути в церкві), - розповідає Тетяна. - Ми там слухали не лише проповідь, а й хорові співи, особливо гарно там діти “Щедрика” співали. Коли я своєму американському батьку сказала, що це пісня вінничанина Леонтовича, вони були шоковані, спочатку не вірили, потім здивувались, потім усі американці, які були на цьому святі, підходили та запитували мене, чи це правда. 
Вінничанки кажуть, що говорити за всю Америку на прикладі двох родин, звичайно ж не можна. Але навіть ці дві, що мешкали в одному місті, мали різні релігійні погляди, різні традиції, різний підхід до свята Різдва. 
- Це в Україні є святки, колядки, щедрівки і інші традиції, які відомі та прийнятні для всіх, - кажуть дівчата. -  Там є те, що передається за сімейною ланкою, те що залучається завдяки релігійним переконанням. Але країна молода, всього 250 років якихось давніх традицій та культури в них вимагати не варто. До речі і міністерства культури в них там немає.