Боєць з Вінниці на коліні перед батальйоном просив руки у волонтерки

Познайомилися по телефону

- Я до останнього не вірила, що Віталій запропонує мені, як кажуть, руку й серце, - розповіла журналісту RIA наречена. – Ми просто спілкувалися. Звичайно, у мене йокнуло у серці. Відчула, що він дуже добра і щира людина. Те, чого, на жаль, у мене мало було в житті. Навіть після того, коли у Центрі «Десна» він став на коліно і вручив мені обручку, здавалося, що мені сниться казковий сон. Ніби у сні, бачу стрій солдатів, які радісно щось вигукують на нашу адресу. Але саме так воно і відбувалося.

У пані Тетяни життя складалося непросто. Вона вже була заміжня. Син народився з важким діагнозом ДЦП. Щоб поставити дитину на ноги, довелося їздити до лікарів і в Київ, і Москву. Чоловік не витримав таких проблем. Вони розлучилися. Пані Тетяна всю себе присвятила дитині. На щастя, їй вдалося підлікувати хлопця. Принаймні він самостійно ходить, має роботу. Павло, так звати хлопця, на запитання, скільки йому років, каже: «26 було вже».

Про свій сімейний досвід Віталій навіть не хоче згадувати. З Тетяною познайомилися випадково. Жінка у своєму селищі Вапнярка займається волонтерством. Каже, починала з того, що поповнювала бійцям рахунки на телефони. Щоб могли спілкуватися з батьками, рідними. Бувало, протягом дня переказувала чотириста гривень. Все це із зарплати, я працювала на залізниці у Вапнярці.

- Спочатку Віталій полонив мене своїм голосом, - розповідає пані Тетяна. – Відчувалася, що в нього добре серце. Мені хотілося з ним спілкуватися. З часом стали дзвонити одне одному частіше. Зрозуміла,  що і йому приємно мене чути, інакше швидко б припинив розмову. Звичайно, мені хотілося побачити того, чий голос чула декілька місяців по телефону. Приїхала у Вінницю, коли Віталій прибув на ротацію, там і познайомилися. А наступного разу Віталій зробив для мене сюрприз. Про таке освідчення  раніше могла бачити хіба що по телевізору чи в кіно.

- Пані Тетяна унікальна жінка, - каже активістка Вінницького Майдану Таїса Гайда. – У неї у Вапнярці нема волонтерської організації. Вона все робить сама. Тормошить базарників, оббиває пороги кабінетів. Витрачає багато власних коштів. Тетяна брала участь у зйомках кліпу «Повертайся живим!».  Ми зняли його для бійців. Вона називає їх сонечками. Бійці, які бачили цей кліп, тепер Тетяну називають цим словом. Кажуть, це наш волонтер-сонечко.

На війну по блату

Віталій працював газоелектрозварником у Вінниці. Коли створювалася Самооборона, одним з перших написав заяву про вступ в організацію.

- Ми із хлопцями не раз ходили у військкомат, - каже Віталій. – Просилися на передову. Нічого з цього не вийшло. Щоразу чули у відповідь відмовки. То казали, що залишіть контакти, вас викличуть, то пояснювали, що треба трохи почекати. Ми не могли зрозуміти причини. Між собою навіть говорили, можливо, у військкоматі тим само натякають, щоб їм щось дати. Але ми не стали цього робити. Вирішили питання іншим шляхом.

Під час Майдану дехто із вінницьких самооборонівців був знайомий з нинішнім командиром 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь». Саме через нього група добровольців з Вінниці поповнила ряди цього підрозділу і нині захищає країну в зоні АТО.

- Нас 15 чоловік відправили у навчальний центр військової підготовки «Десна», - розповідає  Віталій. – Там ми пройшли курс підготовки. А вже потім вирушили на війну. Службу несли під Дебальцево. Коли з хлопцями згадуємо про це, то так і кажемо, що на війну пішли по блату.

Про свою обраницю пані Тетяну Віталій говорить коротко: « У цієї жінки золоте серце, раніше таких не вдавалося зустріти, тому мене не лякає навіть те, що вона старша. Я знаю, що на сто відсотків упевнений у цій людині, яка ніколи і ні в чому не підведе мене. Вона додала мені сил. З таким надійним тилом, який тепер маю, мені нічого не страшно».

Після старого Нового року Віталій знову вирушає із своїм загоном на захист країни. А пані Тетяна, як і раніше, продовжуватиме займатися організацією допомоги для бійців АТО.

Завідувач Вінницького РАГСу Галина Левицька каже, що вони вже розписали 20 пар, де чоловік був бійцем. 

- Так само урочисто, як Тетяну і Віталія, ми вже зареєстрували майже 20 пар. Кожна така реєстрація для них була безкоштовна.  Робимо виняток щодо строків подання заяв. Якщо боєць відпросився на день-другий, то не може чекати місяць після подання заяви. Дехто з них приїжджає саме. Пригадую випадок,  коли чоловік, який нині на війні, приїхав заради того, щоб узаконити стосунки. Раніше проживав у цивільному шлюбі. Розповів, що після побаченого пекла, вирішив, що все має бути по-справжньому. Заради цього відпросився на день у командира.

Надаємо таким парам  можливість не тільки відчути себе нареченими, а й сподівання і надію у віру на мир, злагоду, сімейне щастя. Коли дивимося на хлопців у камуфляжах, вони, як ті могутні дуби, що захищають нас усіх, то ще більше зміцнюється віра у перемогу над ворогом. Як звучить Гімн, вони обов’язково співають у голос. Тоді, повірте, у всіх навертаються сльози.