Вінничанин через 70 років знов побував у Освенцімі: дотепер перед очима чорний дим крематоріїв

-У мене дотепер перед очима той січневий день 1945-го, коли ми підійшли до воріт концтабору, - згадує ветеран. – Врізалися в  пам'ять труби крематоріїв.  Високі такі, з них ще йшов чорний дим, густий і їдкий. Ще страшніше було дивитися на людей. Худі, виснажені, вони снували, як тіні. Спершу навіть не вірили, що їх прийшли визволяти. Всі ці фрагменти знову ожили перед очима,  коли 27 січня цього року мені вдалося знов там побувати. Скільки часу минуло,  а вони міцно засіли в кутках пам’яті. Ніколи не думав, що ще раз побачу Освенцім.  Але доля розпорядилася інакше.  

Ветеран привіз медаль, виготовлену поляками до цієї сумної дати. На ній зображена брама концтабору. Каже, це була своєрідна межа між життями і смертю. Нині на місці табору меморіальний комплекс пам’яті  жертв фашизму.

-Треба щоб там побували ті, хто розв’язав війну на Донбасі, - наголошує ветеран. – Можливо, вийшли б звідти іншими людьми, з мирними думками. Ми все одно переможемо, бо українці нині настільки згуртовані і об’єднані, що здатні протистояти навіть сильнішому за себе ворогу.

Голова Тиврівської райдержадміністрації Леонід Мачай розповів, що поїздку ветерана до Польщі готували усім районом. «Найперше провели медичне обстеження, - каже співрозмовник. – Одночасно виготовляли закордонний паспорт. До аеропорту Бориспіль його супроводжував медик. Так само був медичний працівник серед тих, хто зустрічав Миколу Васильовича після повернення».

Міський голова Гнівані, де мешкає ветеран, Володимир Кулєшов організував в історичному музеї зустріч городян із земляком. Той поділився враженнями від поїздки, розповів про розмову з главою держави Петром Порошенком. Чекає, коли надішлють фото на згадку, зроблене на тому скорботному місці в Освенцімі. Учасники колективу художньої самодіяльності «Джерело» навіть пісню заспівали для шанованого земляка і присутніх на зустрічі.

-Микола Васильович надзвичайно шанована у місті людина, - каже Володимир Кулєшов. – Він 56 років присвятив педагогічній роботі. Тридцять з яких був директором школи. Під його керівництвом споруджували нове  приміщення навчального закладу. У ветерана двоє дорослих синів, є внуки. А ось його учнів не злічити.