Мама Хорта хоче, щоб він одружився. І онуків

На зустріч із журналістом RIA пані Оксана погодилася не одразу. В голосі співрозмовниці по той бік слухавки відчувалася невпевненість і обережність.

- А якщо ви все перекрутите? Сьогодні про Юру чого тільки не пишуть у газетах і в інтернеті… І що я можу розповісти? Юра був звичайною дитиною і ми з батьком виховували його, як вміли, - каже пані Оксана. Після певної паузи. - Ну … Добре. Тільки обіцяйте, що нічого не перекрутите по-своєму - не хочу, щоб Юра розсердився на мене чи засмутився. Йому й так зараз непереливки.

З матір’ю Хорта журналіст RIA зустрілася в кафе в районі 29-ої школи, що на Київській. За привітною посмішкою жінки криється настороженість.

Мати Хорта - педагог. Вірніше, практичний психолог. Це відчутно з поставленої мови, манери висловлюватися та навіть строгості, коли в голосі проскакують командирські нотки. Як і будь-яка мати, пані Оксана досить емоційно розповідає про свого сина і на очах часто з’являються сльози. Особливо при згадці про те, як навесні Хорта побили і як вона з газет дізналася, що її син подався до “Айдару”.

Пані Оксано, ви працюєте вихователем у гуртожитку. Хто такий комендант, ми знаємо, а що робить вихователь?

- За спеціальністю я практичний психолог, а вихователем гуртожитку при технікумі працюю вже 15 років. В мене 90 підопічних - всі хлопці 15-18 років. Можете собі уявити, яка це відповідальність. Я перевіряю, чи прибрано у них в кімнатах, контролюю виконання домашніх завдань, перевіряю на вечірній лінійці, чи всі 90 на місці, бо ж “головою” відповідаю перед батьками за кожного.

Пані Оксано, ви строга мати?

- Строга. Моя мати виховувала мене в строгості і дисципліні, і я виросла теж командиром. В цьому Юра схожий на мене. Чоловік, навпаки, м’якший - дуже добрий і чуйний. Він ніколи Юру геть за вухо не схопив, і в них дуже гарні дружні стосунки, люблять разом їздити рибалити. З чоловіком ми 25 років разом - перше і єдине кохання на все життя. Ми познайомилися ще студентами - я навчалася у педагогічному, Женя - в політехнічному університеті. Як прийшов із армії, одразу й побралися.

У кожної матері є своє “щоб ти мені ніколи не смів...” - що це було у вашому випадку? За що Юрі могло “перепасти на горіхи”?

- Не обманювати, не піднімати руки на ближнього і поважати старших - цього я вчила сина з раннього дитинства. І він жодного разу мене не підвів.

Юра в дитинстві був вредним?

- Ні, він був дуже спокійною і безпроблемною дитиною. Я ніколи не знала з ним клопоту - більше того, навіть маленьким він був моїм першим помічником. І посуд помиє, і прибере в квартирі, і сміття винесе, в магазин збігає - робив все, що б я не попросила. Не було в нас і кризи підліткового віку, скандалів і з’ясування стосунків. Жодного разу Юра мене не образив, не “відкривав рота” до батька.

Яким був Юра у школі? Що про нього говорили вчителі?

- Вчителі Юру любили - він вмів і любив вчитися, не зривав дисципліну, не грубіянив вчителям, допомагав дівчаткам. В школу син пішов у шість років, але читати і писати вмів ще з п’яти. Юра був дуже виважений, але, разом з тим, енергійний, наполегливий і дещо впертий. Через бажання робити все по-своєму геть ногу зламав у п’ять років - з’їжджав із дитячої гірки стоячи…  Довго тоді одужував.

Які в Юри були стосунки з однокласниками? Можете пригадати якусь шкільну історію?

- Юра дружив з усіма. Він з дитинства ідеаліст, і скільки я йому не пояснювала, що люди і світ навколо далеко не ідеальні, він вперто прагнув, щоб все навколо нього було таким. Деякі однокласники недолюблювали Юру, особливо у старших класах. Бо він не палив з ними за гаражами і не розпивав алкогольні напої. Його вважали “ботаном”. Пам’ятаю, коли син був у 6-му класі, його побили кілька хлопців-однокласників. Прийшов додому мовчазний, сумний, але нічого не розповідав. Насипала борщу, дивлюсь, а в нього сльози в той борщ так і котяться. Розпитала, що й до чого - виявляється, кілька хлопців з класу напали на нього, сильно побили, порвали щоденника, одяг. Він навіть захиститися не міг. Я, звісно, пішла до школи, але не влаштовувала скандал. Просто поговорила з тими “діячами”, після чого вони стали спокійніше ставитися до сина.

У вас із сином близькі стосунки? Ну, міг, приміром, розповісти про дівчинку, яка подобається?

- Ми дуже близькі. Хоча поважала його особистий простір і намагалася не втручатися у справи любовні. Вже в інституті була у нього дівчина, але вони швидко розійшлися - Юрі не подобалося, що вона палила. А до дівчат у нього високі вимоги.

Юра навчався у Вінницькому педагогічному університеті, на історичному факультеті. Ваш вибір?

- Ні. Я, взагалі хотіла, щоб він навчався у школі міліції у Львові. Але там за вступ просили хабара - п'ять тисяч доларів. Юра, як дізнався, сказав своє категоричне “ні”. Звідси, думаю, в нього і нелюбов до хабарників.  

Хочете вже, щоб син одружився? Мрієте про онуків?

- Аякже! Я ж звичайна людина, і мрії в мене, як і в кожної матері, прості. Ви й не уявляєте, як я хочу з двійко онуків, хорошу невістку і щоб Юра вже одружився. Хоча не знаю, як і коли це буде - з його високими вимогами знайти дружину буде непросто. До того ж, в нього Природою закладено дух неспокою, бажання дії, прагнення до ідеального - ідеальних людей, світу, політиків, держави… Він лідер, філософ і оратор, вміє надихати людей. Тому, як то кажуть, “покой нам только снится”.

Що вам підказує інтуїція - чим закінчиться справа сина?

- Інтуїція підказує, що все буде добре. Я дуже в це вірю. Його немає за що судити і саджати за грати. 6 грудня Юра просто зірвався, йому дуже багато чого накипіло на душі. То були емоції, без злого наміру. Мрію якомога швидше його обійняти - за два місяці бачила сина тільки на слуханнях і лише раз мене пустили на зустріч.

P.S. Після зустрічі з журналістом RIA у вівторок, 17 лютого, мати Хорта разом з його адвокатом Валерієм Палієм та іншими активістами збиралася на зустріч із вінницьким губернатором Анатолієм Олійником - пан Олійник обіцяв підтримати звернення активістів до Генерального прокурора України з проханням звільнити Юрія Хорта.   

Юрій Павленко-Хорт: коротко про головне

Після подій 6 грудня  2014 року (штурм Вінницької ОДА місцевими активістами) Хорта затримали за підозрою в організації та участі в масових заворушеннях та побитті працівників правоохоронних органів. Суддя обрав міру запобіжного заходу - 60 діб утримання в СІЗО. Колишньому захиснику Хорта Валерію Палію суд відмовив у праві виступати адвокатом підозрюваного - сам Палій проходить у справі як свідок. Сьогодні активісти-прибічники Хорта вимагають, щоб Павленку змінили суддю, а його затримання називають не інакше як політичним переслідуванням -  через різку критику влади і Порошенка.

Справжнє ім’я Хорта - Юрій Павленко. В лютому минулого року він став відомий як очільник вінницького так званого Народного трибуналу, активний учасник вінницького Майдану. Через специфічну манеру поведінки та відвертість висловлювань отримав неофіційне звання “вінницького революціонера-романтика”.

Навчався у Вінницькому педагогічному університеті, на факультеті історії та права. Після лютневих подій в Україні минулого року оголосив, що займатиметься люстрацією місцевих чиновників та боротиметься з корупцією і тими, хто її породжує. Скандально уславився походами до вінницьких головних лікарів - очільниці обласної дитячої лікарні Тетяни Антонець, головного лікаря обласного МСЕК Віктора Власюка, колишнього директора обласного Департаменту охорони здоров’я Лідії Діденко, багатьох чиновників інших обласних департаментів.

У 2013 році Хорта звинуватили у розпаленні міжрасової та міжнаціональної ворожнечі: справа про марш-рейд проти мігрантів під стінами вінницького медуніверситету з вигуками “жиди, хачики” і досі знаходиться на дорозслідуванні.