Курс - на Берлін!

Новий робочий тиждень Петро Порошенко розпочне з першого на посту президента України офіційного візиту до Німеччини. У Берліні главу Української держави чекають зустрічі з федеральним президентом Німеччини Йоахімом Гауком, який надасть гостю вищі військові почесті перед переговорами у палаці Бельвю, канцлером Ангелою Меркель і головою Бундестагу Норбертом Ламмертом.

З усіма трьома Порошенко бачився зовсім недавно: Гаук прилітав до Києва на річницю Майдану, Ламмерт був із візитом у Києві в середині лютого, з Меркель зустрічався в Мюнхені на конференції з безпеки і пізніше в Мінську, в ході багатогодинних виснажливих переговорів у "нормандському форматі".

Розмова з німецьким керівництвом відбуватиметься по суті. Дві основні теми: ситуація на Донбасі та хід виконання Мінського пакету, а також реформи в Україні. Незважаючи на те, що по телефону Порошенко з Меркель зідзвонюються щотижня, обмін думками з поглядом в очі завжди продуктивніше. Тим більше з партнером, який останнім часом, фактично, став ключовим для Києва. Що аж ніяк не означає того, що з Берліна на адресу Києва зовсім не лунає критики.

Федеральна децентралізація

У Німеччині, зокрема, вважають, що на Банковій і у Верховній Раді зволікають із процесом конституційної реформи. Цей момент Берлін вважає вкрай принциповим. Не випадково саме Меркель голосніше і частіше за інших зарубіжних політиків говорить про необхідність децентралізації та проведення до кінця року виборів до місцевих органів влади на окупованих територіях. Ще в ході свого минулорічного серпневого візиту до Києва вона заявила, що Німеччина виступає за зменшення впливу центру на регіони. Щоправда, при цьому уточнила: під "тим, що в Україні називається децентралізацією", у ФРН "розуміють федералізацію". Не дивно й заплутатися в таких філологічних хитросплетіннях. Зрозуміло лише одне, що Німеччина, яка сама стала федерацією з примусу, наполягає на тому, щоб голос регіонів став більш вагомим в Україні.

Про обов'язкове проведення місцевих виборів до кінця року канцлер особливо наполегливо говорила напередодні «Мінська-2». За її словами, це є чи не ключовим моментом виконання базових Мінських домовленостей зразка вересня 2014 року. Під час візиту до Вашингтона в лютому Меркель зауважила, що "український президент вже зробив певні кроки в цьому напрямі". Але ці кроки в Берліні вважають занадто маленькими.

Гроші в обмін на реформи

Так вийшло, що напередодні візиту Порошенка саме в Берліні засідав увесь світовий фінансовий бомонд. Під головуванням канцлера Меркель у столиці ФРН пройшла нарада, в якій взяли участь голова Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард, президент Світового банку Джим Ен Кім, генеральний директор Світової організації торгівлі Роберт Азеведу і Міжнародної організації праці Гай Райдер. Говорили, звісно, не тільки про Україну, у світової економіки і без нас повно проблем. Однак, як зазначила господиня зустрічі, "причиною серйозних викликів економічного зростання є, насамперед, радикальне ісламістське угруповання "Ісламська держава" і конфлікт в Україні"... При цьому всі розуміють, що якщо ІДІЛ потрібно винищувати, то Україні треба допомогти якомога швидше стати на ноги.

До речі, заяву Лагард про те, що МВФ прийняв рішення надати Києву кредит у розмірі 17,5 млрд доларів, було зроблено саме під час її перебування у Берліні. Німеччина, яка в даний час головує в G7, надає окремо свій кредит в 500 млн євро на відновлення інфраструктури постраждалих регіонів Донбасу. На саміті "сімки", який відбудеться влітку у ФРН, ця тема також буде на порядку денному. І від позиції нинішнього голови тут залежить чимало. А з майбутнім - Японією - Меркель обговорила питання, в тому числі і щодо української ситуації, в ході недавнього візиту в Токіо.

Однак, за кордоном ніхто не збирається просто кидати гроші до бездонної бочки, якою багатьом сьогодні представляється українська економіка. Вже зараз є сумніви стосовно того, що Україні вистачить 40 млрд, які, як очікується, вдасться зібрати за допомогою міжнародних фінансових організацій, країн G7 і ЄС. У відповідь Захід вимагає від Києва реальних реформ. Хоча б для того, щоб повернути свої гроші назад, адже дають кредити, а не безоплатну фінансову допомогу.

Петру Порошенку належить навести вагомі докази і переконати: програма реформування української економіки просувається, що б не казали критики. А незадоволених повільністю української влади в Німеччині все більше. Тією ж боротьбою з корупцією, тривалими розслідуваннями злочинів на Майдані й в Одесі... У коментарях деяких німецьких політиків, експертів, журналістів проскакує нотка розчарування: не зовсім на те очікували від України рік тому, коли народ зробив вибір на користь європейських цінностей.

Лише розуміння Заходом того, що Україна дійсно готова і здатна провести рішучі реформи, в поєднанні з фінансовими вливаннями може запустити економічний маховик. Змусити інвесторів повірити в те, що їхні гроші працюватимуть. Меценатів у принципі мало, а от людей, які прораховують реальні вигоди від вкладень капіталів, треба залучати всіма силами. Зокрема, з Німеччини, яка посідає місце другого інвестора в Україну. Втім, умовою повернення старих і приходу нових вкладників є, передусім, припинення війни і відновлення стабільності.

Перемир'я і миротворці

Однією з тем, яку точно обговорюватимуть Порошенко і Меркель, стане роль спостерігачів ОБСЄ на сході України, а також перспективи залучення миротворців ЄС. За першим пунктом у сторін повне взаєморозуміння: спостерігачів має бути більше, їм необхідно отримати доступ до всіх проблемних точок, а саму місію слід продовжити, що і було зроблено. Саме на роль ОБСЄ ставлять як у Берліні, так і в цілому в Європі. До речі, в цій організації Німеччина головуватиме наступного року. Може, хоч така роль змусить Берлін зрештою надати спостерігачам давно обіцяні безпілотники?

Що ж стосується ЄС-івських миротворців, то цей заклик Києва про допомогу повис у повітрі. Німецький уряд уникає коментувати це питання, що можна трактувати як мовчазний опір ідеї, яку вважають практично нездійсненною. Принаймні, поки. Поки не відбудеться щось, що зробить присутність контингенту безальтернативною. Президент України, можна припустити, все ж порушить це питання, яке не раз вже обговорював із Меркель телефоном.

Водночас, якщо Петро Порошенко захоче поговорити про необхідність для України західних летальних озброєнь, то у нього немає жодних шансів достукатися. Знову ж таки поки що. Німецький канцлер чітко дала зрозуміти: зброї не буде. Крапка. І навіть змогла знизити загострення риторики Вашингтона з цього приводу. Не те щоб вона переконала господаря Білого Дому відмовитися від поставок летальної зброї Україні, він і так не був на 100% "за". І навряд чи зменшила бажання окремих політиків у США забезпечити Україну такою зброєю. Але в цілому на даний момент ситуація виглядає таким чином, що Вашингтон став набагато стриманішим, ніж раніше, у своїй готовності поставити смертоносну зброю. При тому, що звичайні озброєння вже потихеньку надходять з-за Атлантики. "Поставка летальних озброєнь в Україну призведе до ще більшого кровопролиття, а ми намагаємося цього уникнути", - так тепер звучить офіційна позиція Білого дому. Слово в слово як європейська.

До речі, такими діями щодо переконання заокеанських партнерів Меркель спростувала твердження, що вона йде у них на поводу, слухає їх в усьому беззаперечно. У цьому питанні вона буде непохитно відстоювати інтереси Європи, яка, на відміну від Америки, може опинитися в зоні збройного конфлікту, якщо Путін у відповідь на поставки зброї Україні вийде за її кордони. Європа, територією якої прокотилося стільки руйнівних війн, чіплятиметься за останній шанс, щоб запобігти початку нової. До речі, саме тому варіант «замороження» конфлікту на Донбасі в Євросоюзі вітають набагато більше, ніж у США.

Важко зараз прогнозувати, як поведе себе ЄС, який поки лише розмірковує про зміцнення обороноздатності, у разі різкої ескалації конфлікту на сході України - якщо Росія перейде якісь «червоні лінії». Вона переходила вже стільки... А у відповідь - все ті ж заклики до політичного рішення, неспішне введення санкцій і нарікання з приводу порушення сформованого світового порядку. Виміряти міру евродовготерпіння складно, воно виявилося куди міцнішим, ніж сподівалися в Києві.