Відверте інтерв'ю з бек-вокалісткою гурту «ТІК» Вікою Газіною

У відвертому інтерв’ю Віка розказала про те, як колеги-чоловіки розучили її ображатися, як поза сценою в гурті триває безперервна 24-годинна веселуха, а спів у караоке звів її з коханим чоловіком.

Єдина дівчина у чоловічій компанії гурту «ТІК» - бек-вокалістка Віка Газіна - на концертах дає справжнього жару: дві години витанцьовує так, що диву даєшся, звідки в неї стільки отієї шаленої енергії! Все просто: в житті Віка така ж запальничка, як на сцені. Швидко говорить, постійно посміхається і готова за день переробити купу справ. Зізнається: поки не втомиться - заснути не може. На рибалці поруч із чоловіками вона ловить до 14 кг риби, у сімейному житті ламає всі стереотипи про стосунки свекрухи й невістки, а в перерві між концертами гастрольного туру встигає з чоловіком робити ремонт.

У відвертому інтерв’ю Віка розказала про те, як колеги-чоловіки розучили її ображатися, як поза сценою в гурті триває безперервна 24-годинна веселуха, а спів у караоке звів її з коханим чоловіком.

Про свої співи

- Музика і спів завжди були моїм наркотиком. Якщо хтось дня не може прожити без цигарки чи кави, то я не можу прожити без пісень. Мама згадує, що коли мені був усього рік, я ставила книжку і щодуху барабанила по ній, бо так кортіло грати (сміється). Артисткою я себе відчула в дитячому садочку. Варто було мене попросити заспівати пісеньку, як всі люди на вулиці починали обертатися: я любила співати дуже голосно, на всю силу. В чотири з половиною роки настояла, аби мама записала мене в музичну школу, де я вперше переборола страх сцени і відчула той адреналін, без якого уже жити не можу. Через кілька років в музичній школі мене, семирічну, взяли до хору старших дівчат і всі сміялися, що мені треба видавати капці на каблуках, аби могла дотягнутись до інших. Тоді я була дуже кумедна: коротке підкручене волосся, великий лоб, жилеточка - виглядала, як Пушкін (сміється). Після школи дуже хотіла потрапити на «естрадний спів» у Вінницьке училище культури і мистецтв імені Леоновича, але мене направили на «академічний спів». Спершу дуже засмутилась, бо не хотіла ставати, як ті дядьки й тітки, які незрозуміло про що так голосно кричать. Але пізніше усвідомила, що академічний спів набагато складніший і цікавіший за естраду. В мене були дві прекрасні викладачки: заслужена артистка України Сушкевич Ліна Василівна та Кузик Марта Орестівна. Якщо перша більш м’яка по натурі, то строга й бойова Марта Орестівна мій важкий характер зламала повністю. Я любила йти проти правил і на все мала свою точку зору, а вона показала, що таке справжнє навчання, що таке спів і як потрібно займатися. Ми зустрічалися після того, як я вже почала співати в гурті «ТІК», було дуже приємно, коли вона сказала, що гордиться мною.

Про перші кроки в «ТІК»

- Ще в училищі я познайомилася з Женею Зиковим, нашим клавішником. У 2010 році він подзвонив і запросив прийти на прослуховування. Про «ТІК» я тоді знала не так багато, проте, як і всі, любила відомі пісні «Білі троянди», «Олені», «Апрєль» і дуже переживала, як буду спілкуватися із «зірками». 6 жовтня прийшла на прослуховування, а вже за два дні у нас було 2 концерти в Києві. Під час першого концерту – на «Octoberfest» в Києві – мені здавалося, що от-от втрачу свідомість: трусилися руки й ноги, не знала, як мені співати і рухатись. Весь час дивилась на Женьку і розуміла, що попри величезний страх, випробовую незвіданий досі кайф… Цієї осені вже буде 5 років, як «ТІК» став невід’ємною частиною мого життя. За цей час у нас були тисячі колоритних концертів – кожен особливий і незабутній по-своєму. А всі учасники гурту стали мені майже рідними: на концертах ми, як одне ціле, розуміємо один одного з півпогляду, а поза сценою маємо безперервну 24-годинну веселуху. От, наприклад, нещодавно їхали з концерту в Києві, я трішки задрімала. Серьожка Шамрай будить: «Вставай, мала! Вже 8 березня настало», - і вручає мені здоровенне яблуко: «Вибачай, але по дорозі нічого більше не знайшов». Було весело і дуже приємно (посміхається).

Хлопці чудово до мене ставляться. Для них я «мала», «горобець» і ще… «квака», бо постійно мерзну. Тож їм доводиться терпіти Ташкент у готелях, про який завжди турбується наш тур-менеджер Петро Іванович, аби тільки мені не було холодно.

Прийшовши в «ТІК», я вперше зіткнулась із суто чоловічим колективом. У чомусь це важкість, а в чомусь – суцільні плюси. Завдяки хлопцям я сильно змінилась. По життю завжди була аж занадто емоційною і чутливою, все брала близько до серця і часто ображалась. Мужики ж іноді не помічають, як своїми жартами можуть зачепити за живе. Але зрештою всі ці приколи стали для мене чудовою закалкою, за ці 5 років перевернули моє сприйняття світу з ніг на голову і тепер я абсолютно не ображаюсь, адекватно сприймаю критику і, позбавившись сором’язливості, можу легко спілкуватися зі всіма людьми. Так, виявилося, жити набагато простіше.

Про роль бек-вокалістки в гурті

- В дитинстві я, звісно, мріяла про сольну кар’єру. Якось з подружкою Ніною Петько на відеокамеру мені навіть кліп знімали. Нещодавно передивлялася – то ціла комедія! Рукою півлиця собі закривала, в слова пісні не попадала, але щастя було – цілий вагон! Зараз у якості бек-вокалістки я почуваю себе дуже органічно. Побачивши шоу-бізнес зсередини, усвідомила, яка це важка праця. Бути на великій сцені і створити гарну родину під силу лише чоловікам. Щасливих відомих жінок я не зустрічала – всі жертвували родиною заради кар’єри. Я до такого не готова. А от бек-вокал – ідеальний варіант для жінки, яка хоче співати і бути щасливою у сімейному житті. Бачення ролі бек-вокалістки в мене змінилося з приходом у «ТІК». Спершу думала: що ж тут може не вдаватися, я ж так гарно співаю. Виявилося, гарно співати і бути гарною бек-вокалісткою – зовсім різні речі. Твоє завдання – не показати всі красоти свого голосу, а стати підтримуючою сходинкою для лідера. Це чимала відповідальність, адже важливо не переборщити, бути тим фундаментом, на який фронтмен може спиратися. Нашому Віктору Бронюку я не заздрю: якщо в мене є хвилинка перепочити, попити водички чи присісти під час полечки, то йому на концерті треба співати безперервно.

За себе я радію, що в «ТІК» нам нічого не забороняється. Активність і танці на сцені лише вітаються. Це ідеально підходить моєму характеру, але абсолютно протиставляється уявленню про стандартну поведінку бек-вокалісток на сцені. Коли їздили в турі з Іриною Білик, в готелях я жила в одній кімнаті з її бек-вокалісткою Лідочкою Тутуола. То коли вперше вийшли на сцену, заграла музика і я за звичкою почала витанцьовувати, Ліда мені каже: «Тихо! Ти, що не знаєш, як бек-вокалістка себе веде на сцені?!» Кажу: «Танцює, веселиться!». А вона: «Ти що?! Ось так треба: ручкою сюди повела – клацнула пальчиками, потім – в іншу сторону… Тільки так!» Я аж злякалась: «То я так дві години не вистою! Через три пісні хоч ногою почну дригати». До цих пір з Лідочкою зідзвонюємося і сміємося з того випадку. А я усвідомлюю, як мені пощастило з «ТІКом», адже бути статичною бек-вокалісткою я б не змогла, тут же – воля для фантазії і самореалізації.

Про мамине благословення

- Багато рідних і знайомих про мою роботу в «ТІК» дізналися вже після того, як я кілька років від’їздила в турах. Мама новину про те, що я кидаю спів у ресторані заради гурту, спочатку сприйняла в штики. Відмовляла, мовляв, а якщо не вийде і чи варто. А потім послухала кілька пісень «ТІК» і змирилась. Коли я їхала на перші гастролі, мама дуже переживала: «Доцю, а куди ти, а як? А вони тебе там не залишать?» (сміється) Тепер таких переживань, звісно, немає, але все одно перед кожнісіньким виїздом мама дзвонить і традиційно благословляє: «Доця, нехай ангел-охоронець йде вперед, а ти йди за ним. Нехай тебе Божа Матір своїм покривальцем накриє, щоб в тебе все було добре»… Моя родина зовсім інакше почала сприймати хлопців з «ТІК» після того, як вони заграли на моєму весіллі. Всі переживали, що «зірки» можуть вертіти носом, щось не сприйняти, а наші хлопці навпаки - показали свою простоту і щирість, бо жоден в нашому колективі ніколи не ставить себе вище за інших. Під час першого прослуховування продюсер Олег Збаращук сказав: «Ми, перш за все, дивимось, яка людина внутрішньо», - і це виявилося правдою. Всі до одного у нас дуже людяні і прості. Завдяки такій атмосфері можна спокійно працювати і отримувати справжній кайф від творчості.

Про коханого чоловіка

- Свого коханого Андрюшку я зустріла знову ж завдяки музиці. Якось пішла поспівати в караоке. Він, захоплений виконанням, почав шукати мене по всій залі. Знайшов, познайомилися, зі словами: «Як буде бажання, дзвони», - він залишив номер телефону, а я наступного дня поїхала на гастролі. Через кілька днів він знайшов мене у соцмережах. Спочатку я відповідала раз на чотири дні, потім – раз на два, а скоро листування так захопило, що вже всюди ходила шукала wi-fi, аби не втрачати зв'язок із ним. Через три місяці після знайомства Андрюшка зробив мені пропозицію. Весілля відгуляли минулого літа, все проходило за усіма українськими традиціями: оглядини, сватання, заручини, весілля. У нього велика й дуже хороша родина, яка мене одразу прийняла, як рідну. Коли якось мене запитали про стосунки з свекрухою, я надовго задумалась, поки зрозуміла, що мова йде про маму Майю. У нас з Андрюшкою немає розподілу, де його, а де мої батьки. Всі вони наші мами й тата, які в усьому готові підтримати. Ми, як ті дві половинки, які знайшли одне одного і стали невимовно щасливими. Якось на Новий рік я загадала бажання, аби зустріти такого чоловіка, якого б обожнювала, яким би гордилася, який був би моїм коханнячком. І Бог послав мені мого Андрюшку! З ним я відчуваю себе, як за кам’яною стіною, як ніхто інший, він вміє погасити мою емоційність, підказавши правильні шляхи вирішення будь-якого питання. А ще він з абсолютним розумінням сприймає мої часті гастролі, ніколи немає такого, що от ти знову їдеш, немає кому вдома їсти варити. Навпаки, він завжди заспокоює: «Комашечка, бурбусічка, сонечко, не хвилюйся. Я тут дома щось наварганю». Між нами повне взаєморозуміння - і я це дуже ціную. Навіть зараз, коли ми затіяли ремонт і вирішили самотужки його робити, в усіх питаннях легко знаходимо компроміси. Багато пар в такі періоди сильно сваряться, бо кожен гне свою лінію, а ми залюбки йдемо один одному на поступки, бо інакше просто не можемо.

Про хобі

- Від усіх важких новин із фронту, що я дуже важко переживаю, порятунок знайшла у фантастиці. Залюбки читаю книги Дмитра Ємеця – його дитяча фантастика дуже захоплює і допомагає відволіктись від гнітючих думок. Коли є нагода, залюбки ходжу в театр чи в кіно на хороші комедії, а родиною ми завжди виїжджаємо на природу. Любимо на рибалку з’їздити, раків половити чи просто погуляти в лісі, насолоджуючись свіжим повітрям. Я 17 років прожила у приватному будинку на березі Південного Бугу, тож природу люблю змалечку. Мрію, що колись вдасться схилити свого Андрюшку до придбання власного приватного будинку, де я зможу вирощувати улюблені квіти, де будуть бігати наші дітки… Дітки – це моя найбільша слабкість. Я маю трьох похресників, яких обожнюю, а на концертах «ТІК» завжди очима знаходжу маленьку дівчинку, яка танцює під сценою – дивлюся на неї і ще більше енергії хочеться віддати. Ми з Андрюшкою мріємо про ансамбль з власних діточок і зараз активно над цим працюємо (посміхається). Розумію, що, завагітнівши, доведеться піти зі сцени на деякий час, проте переконана: аби щось отримати в цьому житті, треба чимось пожертвувати. Без діток я не зможу бути абсолютно щасливою, тож мій вибір зрозумілий. Молю Бога тільки про те, щоб наші діти могли зростати у спокої та мирі!

myvin
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
Пока еще никто не оценил
Автор
(0 оценок)
Актуальность
(0 оценок)
Изложение
(0 оценок)
Я рекомендую
Пока никто не рекомендует

Комментарии

Комментарии предназначены для общения, обсуждения и выяснения интересующих вопросов

Общество
Пока в Виннице зима напоминает о себе лишь морозным воздухом, на побережье Южного Буга в Шкуринцах дети и взрослые развлекаются катанием на надувных санках со снежных горок. Второй сезон подряд здесь развернули зимний парк развлечений Dream Park. На территории обустроили палатки, где можно купить сладости, горячие напитки или заказать шашлыки ...Развлечься в тюбинговой парке можно ежедневно, кроме понедельника.Со вторника по четверг горки работают с 14.00...
Общество
10 декабря в селе Махновка Винницкой области состоится открытие памятника евреям Махновки и близлежащих сел, ставших жертвами нацизма. Об этом сообщается на странице еврейской общины Винницы в Facebook. Село Махновка было местом основания нового течения в хасидизме. Ребе Авраам Йегошуа Гешель Тверский долгое время возглавлял общину махновских хасидов. Село было оккупировано в 1941 году и пробыло под властью нацистов около трех лет. За это время большинство...
Общество
Пилоты восстанавливали навыки пилотирования в сложных метеорологических условиях.Об этом сообщает пресс-служба командования Воздушных Сил ВСУ."Кроме восстановления навыков, многие экипажи самолетов Ан-26 и вертолетов Ми-8 были подготовлены к инструкторским полетам, не менее пяти экипажей отработали боевое применение с внешней подвеской, а пять летчиков подготовлено к уровню 1-го класса", - говорит руководитель сбора полковника Олег Нечипорук.Военные трансп...
Общество
Пилотный инновационный проект в системе дошкольного образования совместно с Винницким горсоветом будет внедрять частная гимназия «Дельфин». Именно это заведение стало победителем конкурса на аренду помещения детсада на улице Трамвайной. Договор аренды утвержден решением исполкома. Винницкая частная гимназия «Дельфин» в муниципальном помещении обустроит садик на 5 групп. На начальном этапе его будут посещать 100 детей, а в дальнейшем количество воспитаннико...
Общество
Напомним, 4 и 5 декабря до больницы с диагнозом «гастроэнтероколит» попало 6 человек. Все они накануне ели в винницком кафе «Библиотека».Как отмечают в Держпродспоживслужбе, 5 декабря в кафе "Библиотека" (ул. М. Оводова, 32) провели внеплановое инспектирование мощностей заведения.- В ходе инспектирования лабораторно обследовано 14 работников кафе на носительство кишечных инфекций и наличие патогенного стафилококка. Отобраны для лабораторных исследований 4...
Общество
Автором петиции является Лук Панас Емельянович. Мужчина говорит, что формально Гагарин "является символом советской власти и площадь, носящая его имя, является архаизмом».- В то же время имеем возможность присвоить имя центральной площади в честь великого лидера современности - шестого Президента Украины Владимира Александровича Зеленского, - говорится в тексте петиции.Также Афанасий отмечает, что Гагарин и Зеленский очень похожи: простые люди из народа и...
Происшествия
6 декабря на ул. Халтурина в г. Тульчин Винницкой области произошел пожар в жилом доме. Пострадали четыре человека - женщина, мужчина и двое детей. В тяжелом состоянии 34-летняя женщина. Она в реанимации - 40% ожогов тела. Об этом сообщает ГСЧС. Информация о пожаре поступила в 19:48 часов. Прибыв на место происшествия, во время проведения разведки, бойцы ГСЧС выяснили, что жители дома были эвакуированы еще до прибытия подразделения. Также было установлено,...
Общество
В субботу, 7 декабря в Виннице облачно. Прояснения ожидают только днем, на вечер небо снова затянет облаками. Об этом сообщает Украинский гидрометеорологический центр.Температура воздуха ночью от - 4 ° С до - 5 ° С, днем ​​от 0 ° С до + 4 ° С. Народный прогноз погоды: 7 Декабря отмечается день святой Екатерины. Екатерина считается покровительницей брака и невест, поэтому в народе ее еще называют Женодавицею. В этот день устраивались народные гуляния, катан...
Общество
В Виннице планируют кардинально изменить площадь вокруг 2-й школы на улице Соборной. Об этом говорится в сюжете телеканала Вита. За два года территорию вокруг, да и саму винницкую школу-гимназию №2, будет не узнать. Уже в этом году модернизировали и утеплили ее кровлю. На следующий возьмутся за фасад и спортивную площадку. Третья очередь реконструкции - часть Соборной и улицы Хлебной. Эту территорию планируют сделать максимально безопасной для детей, краси...