У відвертому інтерв’ю Віка розказала про те, як колеги-чоловіки розучили її ображатися, як поза сценою в гурті триває безперервна 24-годинна веселуха, а спів у караоке звів її з коханим чоловіком.
Єдина дівчина у чоловічій компанії гурту «ТІК» - бек-вокалістка Віка Газіна - на концертах дає справжнього жару: дві години витанцьовує так, що диву даєшся, звідки в неї стільки отієї шаленої енергії! Все просто: в житті Віка така ж запальничка, як на сцені. Швидко говорить, постійно посміхається і готова за день переробити купу справ. Зізнається: поки не втомиться - заснути не може. На рибалці поруч із чоловіками вона ловить до 14 кг риби, у сімейному житті ламає всі стереотипи про стосунки свекрухи й невістки, а в перерві між концертами гастрольного туру встигає з чоловіком робити ремонт.
У відвертому інтерв’ю Віка розказала про те, як колеги-чоловіки розучили її ображатися, як поза сценою в гурті триває безперервна 24-годинна веселуха, а спів у караоке звів її з коханим чоловіком.
Про свої співи
- Музика і спів завжди були моїм наркотиком. Якщо хтось дня не може прожити без цигарки чи кави, то я не можу прожити без пісень. Мама згадує, що коли мені був усього рік, я ставила книжку і щодуху барабанила по ній, бо так кортіло грати (сміється). Артисткою я себе відчула в дитячому садочку. Варто було мене попросити заспівати пісеньку, як всі люди на вулиці починали обертатися: я любила співати дуже голосно, на всю силу. В чотири з половиною роки настояла, аби мама записала мене в музичну школу, де я вперше переборола страх сцени і відчула той адреналін, без якого уже жити не можу. Через кілька років в музичній школі мене, семирічну, взяли до хору старших дівчат і всі сміялися, що мені треба видавати капці на каблуках, аби могла дотягнутись до інших. Тоді я була дуже кумедна: коротке підкручене волосся, великий лоб, жилеточка - виглядала, як Пушкін (сміється). Після школи дуже хотіла потрапити на «естрадний спів» у Вінницьке училище культури і мистецтв імені Леоновича, але мене направили на «академічний спів». Спершу дуже засмутилась, бо не хотіла ставати, як ті дядьки й тітки, які незрозуміло про що так голосно кричать. Але пізніше усвідомила, що академічний спів набагато складніший і цікавіший за естраду. В мене були дві прекрасні викладачки: заслужена артистка України Сушкевич Ліна Василівна та Кузик Марта Орестівна. Якщо перша більш м’яка по натурі, то строга й бойова Марта Орестівна мій важкий характер зламала повністю. Я любила йти проти правил і на все мала свою точку зору, а вона показала, що таке справжнє навчання, що таке спів і як потрібно займатися. Ми зустрічалися після того, як я вже почала співати в гурті «ТІК», було дуже приємно, коли вона сказала, що гордиться мною.