Чи стане Героєм України вінничанин-спецназівець?

Батько Юрія Коваленка з Бершаді, якого представили до звання вже посмертно, півроку обиває пороги.

 Юрій Коваленко виконував бойові завдання уже з перших днів конфлікту на Донбасі. В АТО отримав і звання «підполковник» за успішну проведену операцію: розвідувальний загін під його керівництвом відвоював визначений рубіж у терористів, забезпечивши прохід військових та прикордонників для прикриття державного кордону.

З одного із жорстоких боїв Юрій Коваленко вийти переможцем не зміг. Його підрозділ потрапив під потужний мінометний обстріл, внаслідок якого офіцер отримав тяжкі поранення, несумісні з життям. 15 липня під Краснопартизанським він загинув як герой.

За мужність та героїзм, виявлені при захисті суверенітету та територіальної цілісності України, заступника командира загону спеціального призначення підполковника Юрія Коваленка представлено до звання Героя України (посмертно). Але окрім цієї інформації, опублікованої на сайті Міноборони, жодних реальних кроків з удостоєння свого героя державне керівництво не зробило.

В пам’ять про сина батько Юрія Коваленка намагається достукатися до владних кабінетів: він, колишній військовий, не розуміє, чому тягнуть з присвоєнням звання. Генеральний штаб і Міністерство оборони представлення підтримали ще в липні минулого року. Але в аміністрації президента питання «застопорилось». Віктор Олексійович не полінився поїхати заради загиблого сина і в столицю. Йому пояснили в улюблений прийом наших чиновників: все буде пізніше. «Пізніше» нічого не трапилось – і через місяць, і через два.

Згодом просили ще трохи потерпіти: мовляв, нагородимо Небесну сотню, далі побачимо. Але віз і нині там.

Розслідування теми журналістами «Цензор.Нет» також не дало відповіді на питання: чому зволікають з нагородженням. З’ясувалось, жоден з семи представлених до найпочеснішого звання бійців, нагороджений не був. Пояснень нагородний  відділ адміністрації президента не надає, і це зрозуміло: клерки діють за вказівкою згори.

Тим часом «напівгерої» та їхні рідні – у повній невизначеності: ані підтвердження, ані відмови. То чи потрібні державі герої? Питання риторичне…