Комбат Сергій Собко: Без моїх бійців-героїв я б не став Героєм

- Золота зірка комбата – це нагорода кожного бійця батальйону, - приємним виразним голосом говорить по телефону підполковник. – Тому дуже прошу, коли згадуєте про мене, обов’язково пишіть про бійців батальйону – солдатів, сержантів, прапорщиків, офіцерів.  Без них командир – ніхто. Це їхня заслуга в тому, що нам вдалося зробити – і висоту взяти (йдеться про Саур-Могилу-Авт.), і в інших боях вийти переможцями. У мене дуже надійні бійці. Все винесли на своїх плечах. Без них, героїв, я б не став Героєм.

Комбат каже, що в їхньому батальйоні є ще один Герой України.

- Я особисто підписував і подавав документи на присвоєння найвищого звання  командиру роти  капітану Володимиру Гринюку, - продовжує підполковник Собко. – Радий, що до моєї пропозиції дослухалося керівництво АТО, Міноборони і держави.  Та ще й так сталося, що нагороду нам присвоїли і вручали в один день, 23 березня.  Після цього разом з ротним сфотографувалися.

За словами співрозмовника, після повернення з Києва він вишикував батальйон і подякував кожному бійцеві за отриману нагороду. Так і сказав: «Це нагорода кожного з вас».

- Перемир’я відчувається? – запитую комбата.

-У порівнянні з тим, що було, звичайно, відчувається. Але  сутички  продовжуються. Сьогодні нас знову обстрілювали.

- Скажіть, стажування в арміях країн НАТО – США, Канаді, Німеччині, Норвегії – допомогло під час бойових дій на Донбасі?

- Вивчення стандартів армій країн  НАТО дало дуже багато.  Постійно їх використовую. Найбільше це стосується тактики організації та ведення бою. Особливо ефективними є уроки американської армії. В цьому переконався на практиці під час проведення бойових операцій.

- Знаю, що ваша сім’я упродовж усіх десяти років служби змушена винаймати житло. Здавалося б, мали після повернення з миротворчої місії в Косово. Такому офіцерові  мали б надати квартиру. Та й тепер у вас вже висока посада.  Можливо, є якісь зрушення?

- Є, але незначні. Почали компенсувати  кошти, які сплачуємо за те, що винаймаємо житло.

- Батько розповідав, що у восьмому класі у вас відбулася розмова з другом вашої сім’ї - полковником на ім’я Микола Павлович. Причому, він захотів розмовляти тет-а-тет, тому попросив батьків залишити вас удвох у кімнаті. Невже полковник так переконав у виборі майбутньої професії?

- Ви й про це знаєте? – усміхається у відповідь. – Саме так воно й було. Після тієї розмови я не уявляв для себе іншої професії, як військового. Нітрохи не шкодую, що обрав її. Навіть тепер, коли на Сході війна і зі зброєю у руках захищаємо землю.

На закінчення підполковник Собко просить висловити подяку всім, хто привітав і продовжує це робити  його особисто і батьків з нагородою. Особливі вітання просить передати  колективу учнів і вчителів рідної школи, Літинської СШ №2. Називає ім’я Олени Василівни Радзієвської. Каже, нехай не ображаються інші педагоги, всі вони достойні похвали, але кращого класного керівника, кращого вихователя, як Олена Василівна, її вдячний учень не зустрічав у своєму житті. Просить вчительку згадати солдатський вальс на випускному, значки у формі сердечок, які вона начепила на знак любові кожному учневі свого випускного класу.

- Хочу, щоб мої земляки знали:  Зірка Героя не змінила мене, - наголошує комбат. – Я залишаюся таким, як був – люблю своє містечко, його людей і прагну миру для рідної держави. Маю велике бажання приїхати додому, обійняти маму й батька, переступити поріг школи, як робив це завжди раніше, зустрітися із друзями й знайомими, пройтися вуличками, сходити на ринок, у парк, але спершу треба ворога перемогти. 

RIA приєднується до вітань на адресу справжнього офіцера нової формації, патріота і відважного захисника держави Сергія Собка з присвоєнням йому найвищої нагороди, заслуженої нагороди.