ЦЕНТР ВІННИЦІ СТОЇТЬ НА ЦВИНТАРЯХ

Карта забутих поховань міста

На великодні свята вінничани підуть на кладовища провідати своїх померлих родичів та друзів. Нині відкритими для поховань у місті є три кладовища. Проте, існують ще закриті цвинтарі та поховання, про які багато вінничан і не здогадуються. Адже зараз на їх місці дороги, будинки, лікарні, сквери.

Про забуті кладовища Вінниці розповідає дослідниця некрополістики Вінниці, кандидат історичних наук Тетяна Кароєва. Згідно досдіжень Тетяни Робертівни, на території Вінниці знаходиться 18 кладовищ — нині діючих, закритих і забутих.

Центр міста

"Найвідомішою" зоною із давніми похованнями, довкола якої точаться суперечки, є парк відпочинку ім. Горького. На його території знаходиться одразу чотири колишні поховання — могили жертв "вінницької трагедії" (вінничани — жертви репресій НКВД 1937-1938 років), цвинтар німецьких військових, могили червоноармійців та частина римо-католицького кладовища. Останнє існувало, ймовірно, з кінця 18 століття і є одним із найдавніших на території нової Вінниці.

– Жіночу гімназію, яка зараз є школою №2, будували у 1900 році, - розповідає Тетяна Кароєва. – Згідно опису проекту, будівля гімназії знаходиться поряд зі старим католицьким кладовищем. Але поряд, це не означає – через метр. Між містом і римо-католицьким кладовищем була вулиця Котляревського, яка до сьогодні не збереглась. Тому, коли ми говоримо про парк 1930-х років, то треба чітко розуміти, що ця вулиця іще була і парк та кладовище на той час — це різні зони. 

Вінницький універмаг стоїть частково на греко-католицькому кладовищі 18 століття, а частково — на православному кладовищі першої половини 19 століття. Перше знаходилося на пагорбі, де сьогодні побудований універмаг. Територія другого — це сьогодні ділянка землі приблизно від території внутрішнього двору універмагу та далі по Хмельницькому шосе.

– Коли копали котлован для реконструкції площі перед універмагом, то фактично, розкопували греко-католицьке кладовище, – пояснює Тетяна Робертівна. – А вже коли універмаг добудовували, то, фактично, робили це на кладовищі 19 століття. Та, можливо, ще на німецьких могилах Другої світової війни, знищених у повоєнний час. Вони знаходились за церквою Воскресіння Христова в бік вулиці Пирогова. 


Католицький костел (колишній капуцинський кляштор) на вулиці Соборній частково займає територію кладовища колишнього Вознесенського православного монастиря 17 століття. І пізніше, відповідно до християнських традицій, ховали фундаторів, найповажніших парафіян поряд із храмом. Тут біля входу знаходилися їхні могили.

– Тобто, коли ми чекаємо трамвай на зупинці біля костелу, то, фактично, стоїмо всередині кладовища, – пояснює Тетяна Робертівна. – І коли у 1936-1937 роках проводили реконструкцію Соборної , впорядковували її червону лінію, то костельний двір знищили, частково зняли землю, забрали її разом із кістками. Сьогодні ще мають бути живими вінничани, які пам'ятають, як зносили це кладовище. 

Дорога на Старе місто з центру прокладена частково через середньовічне православне кладовище. Його рештки археологи й сьогодні знаходять у східній частині Замкової гори, там де вона переходить у присадибні ділянки городян.

– Ще у 19 столітті, коли прокладали дорогу, то люди пам'ятали, що робили це через кладовище, – розповідає Тетяна Робертівна. 

Далі на схід від Замкової гори знаходиться Єврейське кладовище — одне із найстаріших поховань на території Вінниці. Його заснування можна віднести до другої половини 16 ст., – часу появи єврейської громади у місті. Воно підходить "впритул" до дитсадка №75. Закрили єврейське кладовище 15 жовтня 1949 року. А вже на початку 60-х років почалося його руйнування, яке особливих обертів набрало під час спорудження дамби. 

Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 (колишня Дитяча лікарня №2) по вулиці 50-річчя Перемоги частково знаходиться на території колишнього Замостянського кладовища. Під час будівництва лікарні у 1960-х роках знайшли останки понад 300 людей. Зараз вони зберігаються у склепі церкви святого Дмитра Солунського, яка знаходиться поруч.

– Це кладовище діяло до 1941 року. Потім оголосили, що там буде парк. Але під час окупації люди продовжували ховати родичів на цьому цвинтарі. Вдруге його закрили у 1948 році, – пояснює Тетяна Робертівна. 

Будинок за адресою вул. Привокзальна, 30-а знаходиться на частині кладовища старообрядців. Задній двір цього будинку якраз і є кладовищем. Із вікон видно могили, порослі чагарниками. Кладовище відкрили у 1885 році, воно діяло до 1961 року. 

П'ятничани

– Найдавніше кладовище, яке відоме там, - за територією сучасної п'ятничанської церкви у бік до колишнього маєтку Грохольських. Це західна частина трикутника між вулицями Герцена, Мічуріна та Богуна. На картах початку 20 століття воно ще фіксується. 

Але місцеві мешканці пам'ятають ще одне кладовище. Ліворуч від сучасної розвилки вулиць Богуна та Кобилянської ще у 50-х роках минулого століття можна було побачити залишки невеличких пагорбів православної частини кладовища та осколки кам'яних плит католицького. Водночас із правої сторони вулиці знаходилась новіша частина кладовища. На ній ховали
людей ще на початку 30-х років минулого століття.

Кладовище на території обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. акад. О. Ющенкарозміщується на високому березі річки Південний Буг, де у неї впадає річка Вішня. Однією з перших могил на ньому стало поховання першого директора й організатора лікарні Василя Кузнєцова. Ще у 70-х роках минулого століття там ховали співробітників лікарні. 

Тяжилівське кладовище по вул. Москаленка. Місцеві мешканці припускають, що його заснували у 20-х роках минулого століття. Дехто переповідає, що воно діяло як католицьке. Закрили це кладовище у 1988 році.

Сквер на розі вулиць Ватутіна та Уборевича у мікрорайоні Тяжилів теж розташований на старому сільському кладовищі. Мешканці пам'ятають, що на початку 60-х років минулого століття тут були залишки хрестів. 

Староміське кладовище (тепер по вул.Тимощука).
Наприкінці 1885 року питання створення нового кладовища для Старого міста вирішили шляхом відводу міської ріллі на окраїні міста. Сучасні мешканці Старого міста вважають, що поховання тут розпочалися у 1907 році, що підтверджує датування найстаріших існуючих могил, а також час побудови каплиці. 

У районі вулиці Блюхера на Малих Хуторах знаходиться ще одне досить давнє кладовище. Землю для його заснування виділили у 1885 році. На початку минелого століття воно складалося із двох частин, більша із яких якраз збереглася. Найдавніше, виявлене поховання на цьому цвинтарі, датується 1911 роком. Це кладовище відрізняється від інших великою щільністю поховань та відсутністю будь-якого плану при цьому. Це пояснюється невеликими початковими розмірами кладовища, що примушувало використовувати кожен вільний клаптик землі.